Квітневі сутінки 1940 року опускалися на село Анисів, що на Чернігівщині, не з миром, а з передчуттям грози. Наближався Великдень – 27 квітня. Але замість святкового передзвону в повітрі пахло тривогою та примусом. Вранці мешканці, що поспішали повз шкільний паркан, завмирали: на дошках біліли аркуші, написані від руки через «копірку». Чіткі друковані літери випалювали очі словами, які кожен шепотів лише вдома за зачиненими вікнами й дверима: «Схаменіться, запугані нещаснії люди…»

Історію про цей скарб добре знають чи принаймні чули люди, які жили в 70-х. Саме тоді один із жителів Хорошого Озера, що на Борзенщині, знайшов на подвір'ї колишньої панської хати глечик із монетами. Що то були за монети – достеменно невідомо, але точно відомо, кому вони належали.

Щороку, о цій порі, ми згадуємо тих, хто помирав страшною смертю під час голодоморів, репресій, тих, хто пережив ці жахи і продовжував жити, та вже, звісно, пішов у засвіти.

32 роки тому, 30 жовтня 1989-го року, пасіонарна молодь провела першу в Чернігові акцію пам’яті жертв, закатованих сталінським режимом.

Про Павла Льодка у Нових Млинах заговорили після того, як знайшли ікони під час розбирання старої лікарні.

Заведено вважати, що Голодомор 1932-33 років став наслідком політики геноциду «червоного» Кремля щодо українців. Загалом – так, однак не варто забувати про те, що контролем за реалізацією цієї політики на місцях займались місцеві відділи НКВС, а втіленням у життя – голови колгоспів та партактивісти.

17 травня, представники органів влади та громадськості вшанували пам’ять жертв політичних репресій, поклали квіти до пам’ятного знаку на місці братської могили розстріляних жителів Чернігівщини на території Халявинської сільської ради.