Освячення дарів відбулося не під позолотою старих стін, а під відкритим небом, де вітер обережно гортав сторінки пам’яті.

Кошики з пасками вишикувалися в ряд перед мовчазними поглядами тих, хто віддав життя за цей ранок. Загиблі Герої на портретах ніби невидимо приєдналися до спільної молитви. Гірко думати, що багатьох із них в останню путь проводили ті самі «пастирі», чиї храми й досі лишаються в полоні чужого, ворожого духу.

Поки місцева влада та заможні господарі за звичкою тримаються за стіни «УПЦ ФСБ», серце громади обрало інший шлях. Велика кількість комарівців, які відмовилися нести свої молитви до окупаційної філії, – це ознака того, що крига нарешті скресла. На дванадцятому році війни, крізь біль і усвідомлення, правда пробивається, як перша трава крізь бетон.

Ті, хто досі не збагнув очевидного, залишаються в минулому. А Комарівка вже дихає майбутнім. Громада ще скаже своє вагоме слово, бо там, де є пошана до своїх героїв і своєї мови, обов'язково буде перемога. Все буде Україна!

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Миколи Шкарупи