Жити у постійному стресі, серед нічних тривог та сирен, читати фронтові новини, хвилюватися за долі дітей, батьків, рідної країни, працювати щодня, вирішувати хатні справи… Жінки – також «поранені» війною, і у них – свій маленький фронт.

Коли війна – вже стільки днів і ночей, і життя – ніби у півсні, то хочеться знайти тихий куточок, щоб хоч на три години забути про всі біди. Забути з людьми, близькими за духом, з якими не треба вдавати з себе Маргарет Тетчер і виглядати сильною та незламною.

Багато хто з прилучанок знайшли таке місце, такій куточок – це ДІВИЧ-ВЕЧОРИ Тетяни Поддубної. Щоб об’єднати довкола себе чимало молодих жінок і повести їх за собою, як Жанна Д’Арк, потрібно мати харизму, талант і… велике серце.

ДІВИЧ-ВЕЧОРИ – це вигадана «дитина» Тетяни Поддубної, яку вона «народила», дала життя й тепер піклується, турбується про неї всім серцем. Вони якось непомітно перетворилася на важливий соціальний проект.

Сюди приходять, щоб позбутися втоми, зібрати себе по шматочках – у багатьох жінок рідні та близькі – на фронті. А ще – дізнатися щось цікаве, розповісти про свої успіхи та нові ідеї. Просто поспілкуватись, поділитися наболілим.

А пані Тетяна… Вона дорожить кожною учасницею, кожна на цих зустрічах почувається улюбленою та довгоочікуваною – саме в цьому дивовижний феномен таких вечорів. Кожна впевнена (і – має рацію!): мене тут чекали, мною дорожать, я цікава всім, я серед своїх…

Щоразу пані Тетяна вигадує щось нове, дивовижне, хоче запропонувати своєму жіночому товариству те, чого ще не пропонувала, те, що буде цікавим і надовго запам’ятається. Вона детально продумує сценарій, декорації, музичний супровід, і все це у неї – завжди на високому рівні. Це – результат гарної творчої співпраці з талановитими друзями, членами її команди, якими вона пишається.

Тетяна ретельно підбирає спікерів, які можуть розповісти щось зовсім ексклюзивне та захоплююче.

Отже, п’ятий, літній, сезон ДІВИЧ-ВЕЧОРІВ…

Як завжди, місце зустрічі змінити не можна: це улюблений для багатьох прилучан ресторан «ALEXANDRIA». Внутрішній дворик, зелена галявина під небом. Крісла в білих чохлах, багато квітів, водоспад і басейн із лататтям…

За всю цю красу, затишок, за особливу домашню атмосферу та вишуканий шарм в усьому, за троянди, що плавають у келихах, як у маленькому озерці (неочікуваний та граційний арт-об’єкт), за смачну каву та приємних офіціантів дякуємо чарівному ресторатору Ані Маляренко, постійному партнерові ДІВИЧ-ВЕЧІРОК.

Спікери:

Київська гостя Ася Волянська. Хімік за освітою, працівниця музею, науковець за професією. Власниця парфумерного бренду. Колекціонер vintage-парфумів.

Тетяна Шевченко. Філолог. «Відмінник освіти України». Література та театр – її вічні захоплення. Автор поетичної збірки «Стежина барвінкова». Тетянина тема – інтелігентність та шляхетність поведінки.

Аня Маляренко. Ресторатор. Тема – манери на кожен день, етикет у простих речах.

Денис Іллєнко. Навчався в міжнародній школі барменів. Знає все про мистецтво бармена і гастрономію, філософію гостинності, про кухню, смаки та сервіс.

Яна Ройланд-Семенець. Хореограф та фітнес-тренер. Засновниця студії сучасного танцю у місті Калгарі (Канада) та співзасновниця благодійної організації спортивно-танцювального клубу «Грація» у нашому місті. Працює з дітьми та підлітками…

На цих вечорах я познайомилася з багатьма дивовижними людьми – майстрами своєї справи, волонтерами, жінками-керівниками, бізнес-леді і дівчатами звичайних професій. І написала про них у газеті, про їх досягнення та успіхи, про їхні сумніви та надії. Про чоловіків-фронтовиків, про те, як їхні дружини проходять разом із ними реабілітацію після тяжких поранень. І про багато ще чого іншого… ДІВИЧ-ВЕЧІРКИ для мене – це вічний клондайк цікавих доль і незвичайних тем.

На кожній вечірці, як і на цій, відбувається збір донатів для ЗСУ, котрі передаються або прямо на фронт – воїнам-землякам, або до благодійного фонду. Війна нікуди не дівається, вона – завжди поруч…

Якщо хтось думає, що на цих вечорах ми їмо шашлики і співаємо веселі, застільні пісні, він глибоко помиляється. Сценарій не той. Не той режисер, і публіка – не та. Та й час не той. Тут спілкуються, діляться досвідом виживання під час війни, зігрівають одне одного, дарують квіти, читають вірші та слухають гарну музику… «Перевантажуються», набираються сил.

Цього разу ми тестували вінтажні парфуми, навчалися щоденному етикету, дізнавалися про правила гостинності та культуру інших країн.

Приємно милуватися гарними молодими обличчями. Доброзичливе спілкування, посмішки, теплі очі. Вбрання – у жовтих та білих кольорах.

Пані Тетяна у якійсь взагалі космічній сукні виглядала таємничою інопланетянкою, як і належить королеві.

Вона встигала приділити час кожній із нас: поговорити, розпитати про все і підтримати, обійняти...

Ця вечірка стала для багатьох втечею у тишу, в трояндовий сад, де не чути сирен війни.

Завтра – початок нового робочого тижня, і всі дівчата повернуться до звичайних справ та клопотів. А поки вони посміхаються, вони щасливі!

Мине час, війна скінчиться, звичайно ж, неодмінно закінчиться! І ми всі зрозуміємо, що ДІВИЧ-ВЕЧОРИ були значним і важливим етапом у наших долях, у тому непростому, тривожному часі... Вони не давали згоріти нашим серцям у воєнному лихолітті.

Серця – не папірус, вони не горять і, незважаючи ні на що, залишаються живими.

Лілія ЧЕРНЕНКО