Травень на Чернігівщині завжди особливий. Він приходить із густими смарагдовими туманами, соковитим гомоном солов'їв та безкраїм морем молодої зелені, що хвилюється під весняним вітром. Але цього року травневе повітря дихає не лише оновленням, а й щемкою, глибокою тишею. Це перший травень, коли ниви Бобровиччини прокидаються без свого головного господаря. Леонід Яковишин залишив цей світ на порозі свого 87-річчя, назавжди зафіксувавши життєвий лічильник на цифрі 86. Утім масштаб таких постатей вимірюється не роками в паспорті, а капітальною шириною того сліду, який вони залишають на землі. А слід Яковишина — це глибока, родюча борозна, прокладена через усю історію сучасної української агрономії.