Йому 84 роки, але події літа 1986-го він пам’ятає в деталях. Анатолій Михайлович Лігун, голова Чернігівської обласної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України», сьогодні очолює когорту людей, чиї ряди невблаганно рідшають. В ексклюзивному інтерв’ю він розповів про те, як працювали «під танками» на четвертому енергоблоці, чому в Чернігові та області влада не попередила людей про трагедію, а номенклатурні чиновники поспіхом і в надзвичайній секретності евакуйовували свої родини, та як виживає організація сьогодні. Його історія – це не лише про радіацію, а й про те, як система кидала людей у пекло, а потім намагалася стерти їхні імена з історії. Про те, як сучасна влада нехтує гарантованими правами тих, хто врятував світ від небезпечного атома.

У ці поминальні дні, коли небо над Чернігівщиною стає прозорим від тихих молитов, а думки мимоволі линуть до тих, хто відійшов у вічність, особливого змісту набуває дорога між Козельцем та Бобровицею. Саме тут, уздовж проїжджої частини, розгорнулася жива сторінка пам’яті – липова алея, закладена Леонідом Яковишиним.

Громади Чернігівщини продовжують закладати символічні Алеї пам'яті, висловлюючи тим самим свою вдячність, небайдужість, шану до полеглих захисників. Ці меморіальні об'єкти стають тим місцем, де можна зупинитися, вклонитися і згадати про всіх тих, хто поклав своє життя за нашу свободу, незалежність і майбутнє.

Віднедавна в Новгороді-Сіверському вулиці Суворова – зась! З топонімічної карти козацького міста пішов геть жорстокий кат українців – московитський генералісимус.

У Борзнянській громаді відбувся турнір з більярду, присвячений пам’яті загиблого Захисника України Олексія Кісілішина, якого побратими знали під позивним «Лев». Захід пройшов у стінах будинку культури села Оленівка. Ці змагання стали не просто спортивною подією – вони перетворилися на щиру зустріч пам’яті.

Здається, ніби це було вчора, а скільки ж часу пройшло! Розмова з героєм цієї публікації відбулася перед революційними подіями на Майдані, але так сталося, що через певні обставини матеріал не був оприлюднений. Тоді ще ані автор цієї статті, ні респондент не могли передбачити подій, які трапилися потім.

Оновили експозицію на Алеї Героїв у Чернігові, додавши 60 нових інформаційних стендів зі світлинами та короткими біографіями військовослужбовців, які віддали своє життя, захищаючи Чернігів та Україну.

24 лютого, в четверту річницю повномасштабного вторгнення росіян в Україну, у Бобровицькому фаховому коледжі ім. О. Майнової НУБіП України урочисто відкрили Стіну Пам’яті Героїв, присвячену загиблим студентам-випускникам, які віддали своє життя за незалежність і свободу України.

Найстрашніший в історії людства геноцид – Голодомор в Україні – був орієнтований на знищення провідної верстви, що чинила спротив – селянства, вчителів і священників, з подальшим формуванням нової рабської еліти. Тих, хто противились наказам партії й відмовлявся забирати хліб у селян, прирікали на знищення з допомогою так званих «чорних дощок». На Чернігівщині, згідно з даними Інституту Національної пам’яті, на «чорні дошки», окрім сіл та окремих підприємств, занесли чотири райони, один із яких – новоутворений на той Семенівський.

У центрі села Плиски на Ніжинщині урочисто відкрили Алею Героїв, яка увіковічує пам’ять про полеглих у жорстокій борні воїнів. Тут навічно вкарбовані на фотографіях наші Захисники, котрі віддали найцінніше – життя за свою родину, Свободу, за Україну. Герої загинули у війні, яку розв’язала проти нас ненависницька росія.