Віднедавна в Новгороді-Сіверському вулиці Суворова – зась! З топонімічної карти козацького міста пішов геть жорстокий кат українців – московитський генералісимус.

Він витягнув артилеристів з-під вогню і після підриву на міні разом із групою побратимів опинився у повному оточенні ворога. Без води та належних запасів бійці стрілбату поліції Чернігівщини ще 10 діб утримували позицію. Знищивши 11 противників, уночі вони змогли прорватися до своїх, практично наосліп долаючи кожен метр під загрозою ворожої атаки.

Хтось із великих сказав: «Музика – великий землетрус серця». Це витончена, загадкова субстанція, до якої неможливо доторкнутися руками – лише відчути її душею, шкірою, мурахами, що обсипають спину…

Військовослужбовиця Тетяна Кулик, позивний – Кобра. Вона не мріяла воювати. А от літати мріяла... І уявляла себе тільки пілотом. Піднятися б високо-високо над самими хмарами і відчути себе вільною пташкою, милуватися своєю рідною, єдиною Україною. Ця мрія нікуди не зникла. Просто ситуація кардинально змінилася. Почалася повномасштабна війна... Звісно, її б не призвали на службу, бо дівчина ж, і цивільна.

Іван Любиш-Кірдей – фотограф, оператор, воєнний кореспондент Reuters, цьогорічний лауреат Премії імені Георгія Ґонґадзе. Один із тих, хто документує війну, не ховаючись за об’єктивом, а стоячи на передовій.

Відомий у Запоріжжі журналіст, поет, музикант, автор пісень, а нині – штаб-сержант управління комунікацій ОК«Північ» Тарас Василенко зробив свій нелегкий вибір у травні 2024 року. Отримавши повістку, чоловік не ховався, а пішов до ТЦК та СП і приєднався до Збройних сил України. Каже, боявся, але про свій вибір не шкодує, бо зробив його найперше перед собою.

Бізнесмен, активіст Майдану, доброволець, розвідник ГУР МО – Сергій «Степ» Васильчук. Людина, яка не шукала слави, але залишила по собі пам’ять, сильнішу за неї. Нині сквер у столиці названо на його честь.

Тарас Козуб – музикант і майстер традиційних народних інструментів. Після важкого поранення на фронті й ампутації руки він змайстрував для себе ортез. Не для того, щоб нормально функціонувати, а щоб знову грати. І звучати, як Україна.

Другого липня Василю Хохльонку з Новгорода-Сіверського виповнилося 70 років. Одразу й не скажеш, що цей спортивний і підтягнутий чоловік розміняв сьомий десяток. Попри поважний вік Василь Анатолійович не покидає педагогічну ниву, досі працює вчителем фізичної культури й викладає «Захист Вітчизни» у Новгород-Сіверському державному ліцеї імені Ушинського.

Головний сержант 4-ї механізованої роти 32-ї окремої механізованої сталевої бригади Олексій Назаренко на позивний «Толковий» свою військову кар’єру почав у квітні 2022 року. Хлопець мріяв служити у Збройних Силах України ще до початку повномасштабного вторгнення, проте через здоров’я мав статус обмежено придатного, його на службу не брали. Та з початком відкритої війни він все ж таки втілив свою мрію – став військовим.

За плечима у Олексія – участь у боях на Харківському та Донецькому напрямках, де отримав поранення. Наразі Олексій навчає на полігоні 32-ї бригади новоприбулих солдат усьому, що знає сам, і чекає повернення на «бойові».