Відомий у Запоріжжі журналіст, поет, музикант, автор пісень, а нині – штаб-сержант управління комунікацій ОК«Північ» Тарас Василенко зробив свій нелегкий вибір у травні 2024 року. Отримавши повістку, чоловік не ховався, а пішов до ТЦК та СП і приєднався до Збройних сил України. Каже, боявся, але про свій вибір не шкодує, бо зробив його найперше перед собою.

Уже четвертий рік у країні триває повномасштабна війна. І нині психологічний стан військових на полі бою є не менш важливим за фізичну підготовку. Ще декілька років тому посада військових психологів не мала такого попиту, як зараз. Проте нині і бійці, і фахівці, які з ними працюють, усвідомлюють важливість роботи з психічними станами, які переживає військовий. Про те, як психологи працюють із бійцями, і з якими запитами до них найчастіше приходять військові, розповіла начальник відділення оперативної психологічної підтримки 77-го центру психологічної підтримки ОК «Північ» Ганна Євгенівна Улунова.

Хочеш бути серед тих, хто не лише боронить Україну, а й стає міцнішим щодня? Приєднуйся до прикордонників! Тут служать ті, хто не визнає слова «неможливо». Тут завжди є місце для сильних, витривалих і мотивованих!

Як зазначають інструктори та офіцери з підготовки, ножовий бій – це насамперед складова морально-психологічної, емоційної та фізичної підготовки майбутнього військовослужбовця.

Понад 200 військовослужбовців пропали безвісти та самовільно залишили військову частину, якою командує колишній бобровицький воєнком Олег Олешко. Однак випадок, який трапився напередодні Старого Нового року, треба вважати особливим – від комбата Олешка нібито втік бойовий офіцер, командир механізованої роти у званні капітана ЗСУ.

«Чесно зізнаюся – ніколи не був патріотом. Мене більше хвилювало благополуччя родини. На державу дивився з подивом», – каже Герой України Ілля Жеведь, який отримав найвище державне звання у лютому 2024 року. Зазвичай такий указ повідомляє дуже коротку інформацію про людину – лише ім’я, прізвище та військове звання. Але за кожною «Золотою зіркою» стоїть історія людини та бійця. Ми продовжуємо писати історії тих, хто не втомлюється захищати українську землю і людей, наближаючи Перемогу.

Командир механізованої роти 32-ї окремої механізованої бригади Олег Коноваленко до початку повномасштабного вторгнення росії мав власний бізнес, займався улюбленою справою. Чоловік понад 20 років присвятив себе дресируванню та вихованню собак. Та коли війна прийшла на нашу землю, він вирішив стати на захист країни, хоча не мав жодного відношення до війська і був обмежено придатним за станом здоров’я. Адже для себе твердо вирішив, що краще він піде туди, ніж вони прийдуть в його дім. За два роки служби разом зі своїми побратимами воював на одних з найгарячіших напрямків: Куп’янському, Торецькому та Сватівському.

Головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів 405 окремого стрілецького батальйону, 32 окремої механізованої бригади, молодший сержант, Наталія Сопельник 15 років працювала в успішній івент-компанії. Проте жінка не змогла займатися звичною справою, коли в країні почалося повномасштабне вторгнення і вирішила приєднатися до тих, хто мужньо боронить країну.