З початком російської агресії у 2014-му, а особливо з початком повномасштабної війни, волонтерство в Україні набуло особливого значення. На жаль, далеко не всі, хто назвав себе волонтерами, є ними насправді. Хтось, скориставшись довірою і отриманим статусом, утік від війни за кордон, а хтось, отримуючи стабільно зарплату з бюджету, теж називає себе волонтером і вимагає особливо шанобливого ставлення до себе у суспільстві. І ще багато чого «вилізло» і «спливло», багато про що дізнаємося пізніше – як про хороше, так і про ганебне.

Так ще весною 2022-го вирішили жительки Корінецького, яких об’єднала сільська староста Ніна Крисько. Чого тільки не робили за цей час! Тільки не зупинялися, і не збираються це робити! Про них «Чернігівщина» розповідала неодноразово.

Що ж роблять нині, у четвертий сезон, волонтери з Корінецького та як можна до них долучитися? Щоб дізнатися про все у деталях, побувала в селі та поспілкувалася із цими позитивними жінками, які і насправді щодня щось роблять своїми руками, аби легше було тим, хто нас захищає від рашистської нечисті.

Цього тижня удача усміхнулася Тетяні Бондаренко, яка живе у селі Корінецьке Талалаївської громади на Прилуччині. Жінка уже передплатила «Чернігівщину» і взяла участь у щотижневому розіграші призів. Удача усміхнулася їй. Вона виграла десяти кілограмовий мішок цукру. Не суперприз, та все ж – вигравати завжди приємно! Вітаємо пані Тетяну!

Ще на початку воєнного літа 2022-го сільська староста із Корінецького, що у Талалаївській територіальній громаді Прилуччини, Ніна Крисько розповіла, що у їхньому селі є жінка-майстриня із пошиття одягу, яка зможе шити натільну та постільну білизну для госпіталів. Тим же літом сільські жінки зробили «серйозні ревізії» у своїх скринях. Все із бавовняних, лляних тканин, що лежало там «про чорний день», повитягували та віддали на пошив із нього простирадл, наволочок, трусів для поранених. Бо яке ж іще більше лихо, ніж війна, може бути у цьому світі, які дні найчорніші, ніж воєнні?.. А давати лад усій тій тканині взялася Любов Цирулік. Скільки всього пошила відтоді – не рахувала. Тисячі!

Не частіше як раз у рік буваю у ТОВ «Понори» з метою розказати нашим читачам про те, як це сільськогосподарське підприємство з кожним роком впевнено виводить молочнотоварне виробництво на рівень всеукраїнський. Ось і остання приємна новина: за результатами рейтингу «Молочні рекорди України-2024» у номінації «ТОП-20 найпродуктивніших молочних ферм України» ТОВ «Понори» посіло п’яте місце за результатами середньорічного надою на фуражну корову. А результат молочної ферми за попередній рік склав 11661 кілограм молока! Саме такий, в середньому за рік, мають надій молока на фуражну корову. Справді, нечуваний результат для наших ферм.

Цього тижня приз серед передплатників «Чернігівщини» отримала Ніна Крисько із Корінецького, що у Талалаївській громаді Прилуцького району. Було приємно почути, що ледь дізнавшись про виграш, жінка вирішила, що це буде черговий її донат для ЗСУ.

62-літня Ніна Борисівна САМОЗВОН із Корінецького, що на Талалаївщині – вчителька-пенсіонер. У це село приїхала за направленням після закінчення Сумського державного педінституту і залишилася тут на все життя.

Корінецьке – село, яке не переплутаєш ні з яким іншим у Талалаївській громаді. Є різні, можливо, заможніші, де проживає більше людей, є і такі, де все заросло чорнокленом і важко здогадатися, де був колись центр… Але ось таке село, до створення стилю і затишку у якому докладають зусиль не епізодично, а стабільно, одне-єдине. Ще за кілька кілометрів до села обкошені обочини. Це все робота працівника з благоустрою Миколи Филона.

На останній сесії Талалаївської селищної ради були виділені кошти для ремонту підлоги у Корінецькому СБК. Дехто із депутатів мав сумнів, чи на часі тепер цей ремонт. Мовляв, сільські заклади культури тривалий час на простої, та і не до розваг у воєнний час… Але ж будинок культури – це місце не тільки для концертів. І саме в Корінецькому це переконливо доводять.

Не перестаю захоплюватися жителями с. Корінецьке Талалаївської ТГ, бо вони такі багаті на всілякі творчі вигадки, аби тільки зробити красивішим своє рідне село! Роль першої скрипки, звичайно ж, за старостою Ніною КРИСЬКО.