Вже у серпні цього року можуть кардинально змінитися правила для гравців на експортному ринку, переробників та сільськогосподарських товаровиробників.

Під шумок кадрових перестановок в уряді 16 липня парламент прийняв зовсім непомітні для загалу зміни до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» № 13157. У середовищі трейдерів, переробників та агровиробників законодавчі зміни отримали назву «соєво-ріпакових» правок. Законопроект включав всього дві правки, які стосуються експорту олійних. Перша – безпосередньо передбачає введення експортного мита на ріпак та сою в розмірі 10% з 1 числа за місяцем прийняття закону. Друга правка стосується створення фонду підтримки товаровиробників. Це компроміс, якого вимагав аграрний комітет, щоб підтримати «соєво-ріпакові» правки. Ініціатором законопроекту виступив вже колишній прем’єр-міністр Денис Шмигаль. На його переконання, підвищення експортного мита для ріпаку та сої, які є експортно орієнтованими культурами, посилить розвиток внутрішньої переробки, створить додану вартість та залучить додаткові мільярди в економіку країни. От тільки не всі з цим погоджуються – дрібні та середні товаровиробники забили на сполох, їх підтримали і деякі виробники-експортери, зокрема крупна аграрна компанія «Нібулон». Які ж загрози економіці держави несуть так звані «соєво-ріпакові» правки і чи є вони взагалі?

Услід за соняшником

В Україні з 1999 року діє мито на експорт насіння соняшника, яке сприяло розвитку його переробки всередині країни. Представники олійної галузі пропонують обмежити експорт ще двох олійних культур: сої та ріпаку.

Підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих положень законопроекту, проголосованого парламентською більшістю, передбачено внесення змін до Закону «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», якими пропонується встановити 10% ставки вивізного (експортного) мита на два види олійних культур – соєві боби та насіння ріпаку. Ідея полягає в тому, щоб стимулювати внутрішню переробку. Однак правила однакові не для всіх. Мита стосуються тільки тих агровиробників, які не є експортерами, а також трейдерів, котрі не є агровиробниками, а надають послуги експортної логістики аграрної продукції. А от агровиробники, які експортують власну продукцію, від цього мита звільняються. Неважко здогадатись, що серед цих агровиробників-експортерів – здебільшого великі холдинги та транснаціональні компанії.

Автори ініціативи зазначають, що це дозволить збільшити обсяги переробки всередині країни, дасть олійно-екстракційним заводам (ОЕЗ) більше заробити та збільшить податкові надходження до бюджету. Зміни викликали значний розголос в аграрній спільноті, думки розділились від однозначної підтримки ініціативи до жорсткої критики.

Зокрема провідні аграрні об'єднання України закликали Президента Володимира Зеленського не підписувати закон № 13157, який передбачає експортне мито на насіння сої та ріпаку.

Чому об’єднання аграріїв проти?

У 2017-2020 роках скасування ПДВ при експорті вже призвело до зниження площ під соєю на 34% – з 1,99 мільйона до 1,32 мільйона гектарів. Втрати аграріїв тоді становили близько 110 мільйонів доларів на рік (за оцінками KSE).

«Нове мито може вдарити по малому й середньому бізнесу, який не має прямого доступу до експорту», – зазначають у «Всеукраїнській аграрній раді» – громадській спілці аграріїв, яка підписалась під зверненням до Президента Зеленського.

Окрім ВАР, підписи поставили ГС «Аграрний союз України», Асоціація фермерів та приватних землевласників України, Українська зернова асоціація, Українська бобово-соєва асоціація та Насіннєва асоціація України.

На переконання об’єднань аграріїв, закон також суперечить Угоді про асоціацію з ЄС, зокрема статті 31, і загрожує дзеркальними митами з боку ЄС. Крім того, аграрії зазначають, що Закон порушує принцип стабільності податкового законодавства (ст. 7 ПКУ), оскільки набуває чинності одразу після публікації.

Цитата із заяви:«Пропонуємо застосувати право вето та повернути закон на повторний розгляд із виключенням положень щодо вивізного мита».

Програють не тільки фермери, програє держава

На переконання Миколи Шкурка, заступника генерального директора ТОВ «Просвітньо-виробничо-комерційна фірма «Сяйво» (підприємство займається експортом нішевих культур), цей закон – про вибірковість і нерівні умови різних учасників ринку бізнесу.

Микола Шкурко на полі з льоном

«На ринку є сільгоспвиробники, які вирощують аграрну сировину – це їхня продукція, і вони вправі нею розпоряджатись. Так само на ринку є переробники цієї сировини, які також мають вільно виходити на ринок. Всупереч цьому, ринок не роблять вільним для сільгоспвиробників. Чому? Тому що ставлять бар’єр у вигляді 10-відсткового експортного мита. Це дає переваги переробнику перед експортерами. Натомість експортери поставлені в дискримінаційні умови. Це порушення принципів свободи ринку», – каже трейдер.

Втім, на цьому дискримінація не закінчується. Адже є дві частини аграріїв.

«Фермер може експортувати вирощене ним, але зробити це йому буде складно, бо на експорт треба виходити з великими товарними партіями – це корабельні норми або вагони. До цього часу партії формували трейдери, яких також обклали експортним митом, – пояснює Микола Шкурко. – Тому я стверджую, що цей закон – це удар по дрібному та середньому агровиробнику, а також по трейдерах. Ці зміни вигідні для великих агрохолдингів, транснаціональних корпорацій і переробників. Це дискримінація! У законодавстві передбачено пріоритет саме для малих і середніх агровиробників, а тут навпаки – замість того, щоб їх захищати, їх ставлять в дискримінаційні умови».

За словами представника фірми-експортера, додаткову маржу від таких змін отримають переробні підприємства. Але і тут є нюанс.

«Держава повинна стимулювати переробку імпортної сировини – завезти сировину, переробити тут, отримати додану вартість і продати готову продукцію, однак замість конкуренції на зовнішніх ринках дискримінують внутрішній ринок, – говорить Микола Шкурко. – З точки зору економіки це подвійний удар для держави. Це вбиває всіляку потребу шукати сировину на інших ринках і таким чином розвивати потужності. А на зовнішніх риках ріпак і соя є у величезній кількості».

Чому ж українські переробники, які оснащені найкращим обладнанням, не хочуть завозити сировину з-за кордону?

«Причина полягає в тому, що ці заводи належать здебільшого міжнародним компаніям, – пояснює експортер. – Це ставить економіку держави у дискриміноване становище. Бо замість того, щоб боротися за сировинні ринки, наша держава дискримінує свого товаровиробника. Це на руку не лише вітчизняним агрохолдингам, але й транснаціональним корпораціям, і це є один із методів експлуатації нашої держави. Ми і надалі перебуваємо у сировинному колоніальному становищі через те, що занижуємо ціну на нашу сировину».

Однак і тут картина неповна. Адже збиток від таких змін понесе ще й економіка держави.

За словами Миколи Шкурка, заводи-переробники зазвичай експортують олію та шрот за заниженими цінами. Це – одна із схем уникнення сплати податків. Таким чином незаконна маржа осідає в офшорах. Оскільки наша олія демпінгує, то уряд Індії та Китаю (які є найбільшими експортерами олії) час від часу вводить додаткові мита, тобто знімають маржу, яку ми подарували їм у вигляді ввізного мита.

На переконання представника ТОВ «ПВКФ «Сяйво»», з точки зору зовнішньоекономічної діяльності державних інтересів це завдає величезного удару бюджету нашої держави.

Микола Шкурко як представник Асоціації льонарства та коноплярства України колись через покійного Миколу Опанасовича Вадатурського («Нібулон») та Валерія Карпунцова намагався зняти в парламенті мито на насіння льону, проте безрезультатно.

Шкурко переконаний, що введення додаткових мит не сприятиме переробці, а навпаки вб’є її.

«Про рижій вже всі забули, що це таке. У промислових масштабах рижію немає, але мито Уряд тримає. Оце мито і вбило рижій. На льон так само є мито, через це його й не вирощують. Сою та ріпак спіткає аналогічна доля. Агровиробників просто витісняють з ринку. І тут програють не  тільки фермери, програє держава. Це збиток для економіки», – каже експортер.

Що думають аграрії з Чернігівщини?

Валерій Новицький, директор ТОВ «Плиски Агро» (обробляє понад 5 тисяч гектарів в Плисківській громаді Ніжинського району) вважає «соєві» правки шкідливими для агросектору України. Зокрема, аграрій переконаний, що мито вигідне великим агрохолдингам, які є експортерами. Дрібні та середні товаровиробники програють. Також програють трейдери, які закуповували зерно у фермерів і заробляли на експорті.

«Ціна на ріпак вже просіла на 10 відсотків, – каже Валерій Новицький. – Закінчиться все тим, що виробники відмовляться від ріпаку та сої і перейдуть на інші культури».

Юрій Сенько, ПСП «Степанич» (до великої війни обробляв 5 тисяч гектарів у прикордонні Семенівської громади): «Ми не займаємось ні ріпаком, ні соєю через структуру ґрунтів. Переважно сіяли культури під тваринництво. Але тут треба розуміти, що мито на сою та ріпак ляже на плечі дрібного та середнього фермера. Ніхто не постраждає з лінійки переробки та закупівель, але виробники будуть у мінусі».

Григорій Ткаченко, директор ФГ «Напорівське» (обробляє 1500 гектарів у селі Лукашівка, Чернігівського району), голова Спілки аграріїв Чернігівщини: «Разом із низкою аграріїв звернувся до Президента Володимира Зеленського з проханням ветувати законопроект про так звані «соєві правки», оскільки він несе загрозу для малого та середнього товаровиробника. До цього закону ріпак коштував 25 тисяч гривень за одну тонну, зараз він коштує 22500, інколи хтось дає 23 тисячі. Тобто це відобразилось на таких, як я. Хоча я не вирощую сою та ріпак, але багато моїх колег вирощують експортно орієнтовані культури, і це удар по малому та середньому бізнесу. Аграрний сектор сьогодні – це половина економіки держави, тому з цим гратись не можна. А кінцевими вигодонабувачами таких змін будуть великі експортери та переробники. Гадаю, вони і лобіювали ухвалення закону в парламенті».

Крупний експортер «НІБУЛОН» закликав Зеленського ветувати «правки»

Фірма «Нібулон», яка є одним із лідерів зернового експорту та агровиробництва України із земельним банком понад 76 тисяч гектарів та постачає агропродукцію у 76 країн світу, має мережу з 27 елеваторних комплексів, авто- та залізничний парк, а також 83 одиниці власного флоту, звернулась до гаранта Конституції з проханням втрутитися у ситуацію, що склалася навколо ухваленого Верховною Радою законопроекту №13157, який, серед іншого, передбачає запровадження 10-відсоткових експортних мит на сою та ріпак.

«Компанія «НІБУЛОН» наголошує: впровадження мит у такій формі та в обхід встановлених правових процедур підриває основоположні принципи правової держави, ставить під сумнів передбачуваність державної політики, створює ризики для економічної стабільності та інвестиційної привабливості України. Ми просимо Вас скористатися своїм правом вето та відтермінувати набуття чинності норм щодо експортних мит до 01.01.2026. Це дозволить ініціювати публічний діалог із бізнес-асоціаціями, врахувати позицію учасників ринку та забезпечити відповідність законодавчих змін Конституції та принципам податкової стабільності», – йдеться у зверненні.

Хоча «соєво-ріпакові» правки жодним чином не торкнуться компанії «Нібулон», там окреслили негативні економічні наслідки для більшості аграріїв.

На думку крупного експортера та агровиробника, падіння закупівельних цін внаслідок мит вдарить насамперед по малих і середніх фермерах.

«…Україна як держава втратить від запровадження мита, попри додаткові надходження до бюджету та вигоди переробників. Згідно розрахунками (модель часткової рівноваги), виграші переробки й бюджету не перекривають втрат агровиробників. Мита призведуть до скорочення сівби та вирощування сої й ріпаку в Україні, що, своєю чергою, зменшить експорт і валютну виручку. У цифрах це становить від 280 до 670 мільйонів гривень втрат для держави», – кажуть в агрокомпанії.

Це вже було…

У 2017 році Верховна Рада приймала «соєво-ріпакові» правки. Відшкодування ПДВ за експорт соєвих бобів для компаній-трейдерів було скасоване. Це поставило їх у невигідні умови роботи порівняно з переробниками. З початку 2020 року відшкодування ПДВ припинилось і для ріпаку, але вже 16 січня 2020 року запобіжну міру скасували для обох культур.

Тоді Мінекономіки заявило, що обмеження для трейдерів мало негативні наслідки для малих сільгоспвиробників. Вони не змогли самостійно формувати експортні партії і були вимушені реалізувати свою продукцію посередникам за нижчою ціною. У результаті вирощування сої та ріпаку стало збитковим для дрібних виробників, а площі під соєю за 2017-2019 роках скоротились на 21%.

В Україні вже існують механізми ухилення від сплати потенційного мита на експорт ріпаку та сої. Один з них добре відомий – це завищення врожайності в рослинництві. Якщо агрохолдинг матиме право експортувати власний врожай без мита – він продаватиме за кордон і ріпак та сою, яку купуватиме за «кеш» у фермерів.

«Це абсолютно звична схема чорного ринку. В уявного агрохолдинга попередня врожайність 2 т/га. Але тут в нього різко покращиться погода, з'явилося найкраще насіння і технології, тому кінцевий врожай склав 4-5 т/га. Звідки він братиме додаткові 2-3 т? Правильно, купуватиме у фермерів за чорну готівку. Це ж на поверхні лежить, не треба нічого винаходити», – каже В’ячеслав Петрище, голова «Allseeds».

На його думку, суттєвий недолік ідеї мита з правом експорту власного врожаю – збільшення нерівності на ринку. Частина виробників почне видавати продукцію малих фермерів за свою, тоді як інші не зможуть скористатися цією схемою і втратять конкурентність з менш сумлінними аграріями. Тому якщо мито і вводити, то воно має бути однаковим для всіх.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора