Побачив світ четвертий роман знаменитої тетралогії про чарівні пригоди кленового бога Кракатунчика!

Дуже несподівано та сенсаційно з’явився на світ четвертий чарівний роман для дітей видатного, популярного письменника Сергія Дзюби про неймовірні пригоди кленового бога Кракатунчика та його чудових друзів. Цей новий дивовижний роман називається «Королівство Мальви».

Автор написав його під час ворожої блокади Чернігова та шалених обстрілів. Тому казкова війна в романі раптом стає суворою реальністю про героїчну оборону рідного міста і України від ненависних російських загарбників. У романі жахлива війна завершується Перемогою України.

А далі реальність знову переходить… у захоплюючі та цікаві казкові пригоди, які читаються на одному подиху – все-таки всесвітньо відомий українець Сергій Дзюба – це блискучий письменник, котрий вміє просто неперевершено й оригінально неповторно писати і для дорослих, і для дітей.

Під час репетиції

Він створив 128 книг, перекладених ста мовами світу і надрукованих у вісімдесяти державах світу. Їхній загальний наклад – більше чотирьох мільйонів примірників! Можете собі уявити? Його понад 150 прекрасних пісень натхненно співають народні та заслужені артисти в Україні і дуже популярні співаки за кордоном. Тож автор видав п’ять музичних альбомів і зараз готує шостий.

А ще варто згадати про талановиту симфонічну диво-кантату «Крила Симаргла», створену разом із коханою дружиною – поетесою, науковцем Тетяною Дзюбою і видатним композитором, Шевченківським лауреатом Олександром Яковчуком. Окремої рецензії вартий напрочуд цікавий диск майже 40 радіоп’єс Сергія, де він – водночас драматург, режисер і один із виконавців головних ролей. Можна ще багато писати про його унікальні кіносценарії та чарівні вистави в Україні і за кордоном, подвижницьку громадську та волонтерську діяльність.

Роман і Ольга Маджуги з Кракатунчиком

Але сьогодні – мова про мого улюбленого «Кракатунчика». Новий роман «Королівство Мальви» надрукований наприкінці публіцистичної книжки «Щит нації» (це – четверта збірка славетної тетралогії «Чернігів у вогні», спільний проект газети «Чернігівщина» та ОК «Північ» ЗСУ про героїчну оборону України від навіженої російської орди).

Роман вийшов у рубриці «Національно-патріотичне виховання», що цілком символічно – нашим дітям дуже потрібно читати саме такі книги, на них потрібно виховувати і молодь – хай юнаки та дівчата пишаються тим, що вони – українці, представники шляхетної і мужньої нації.

Власне, всі чотири романи Сергія Дзюби «Кракатунчик – кленовий бог», «Гопки для Кракатунчика», «Душа на обличчі» та «Королівство Мальви», на мою думку, взагалі не поступаються бестселерам Джоан Роулінг про юного чарівника Гаррі Поттера, які викликали такі шалені пристрасті в усьому світі.

Фрагмент вистави

Хоча я знаю, що Сергій вагався, чи взагалі потрібно оприлюднювати історії про Кракатунчика, бо не був упевненим, що вони… сподобаються дітям. До речі, не встигла побачити світ перша казка «Кракатунчик – кленовий бог», як одразу у популярних всеукраїнських газетах з’явилися дошкульні відгуки на неї.

Адже дорослі дядечки і тітоньки ніяк не могли збагнути, для чого потрібні українській літературі сучасні казки, в яких чарівний персонаж бореться зі справжнім хитрим-прехитрим бабаєм (котрий хотів викрасти дівчинку Таню), перевиховує шкільну «мафію» і робить «гопки» нудному сусідові, який не дозволяє малечі гратися з великим собакою Кур’єром.

«У нас є такі прекрасні казки про Івасика-Телесика, Котигорошка, рукавичку... От хай їх і читають наші діти!» – йшлося у «рецензії» одного розгніваного добродія.

Проте, на відміну від дорослих, діти були в захваті від кленового бога. Перша казка вийшла накладом 5500 примірників, який «розлетівся» за рік. Та й наступна книжка про Кракатунчика, попри солідний, як для нинішнього українського книговидання наклад (10000), не залежалася на полицях.

Отож вдячні маленькі читачі надіслали Сергієві більше півтисячі (!) малюнків, віршиків, відгуків та навіть кросвордів про Кракатунчика, а одна напрочуд талановита дівчинка з Луцька подарувала письменнику справжню велику картину, на котрій вона дуже вдало зобразила відтепер свого улюбленого казкового персонажа – кленового бога.

Ця дивовижна картина і зараз висить у оселі Сергія Дзюби і неабияк надихає письменника. Взагалі ж, нині загальний наклад усіх виданих в Україні та за кордоном «Кракатунчиків» – аж пів мільйона примірників. Цифра – просто астрономічна, як для сучасного українського книжкового ринку!

У чому ж секрет популярності Кракатунчика? Нині випускається не так вже й мало дитячих книг. У цьому неважко переконатися, оглянувши, наприклад, відповідний асортимент у Києві та Львові.

Однак вся проблема – в тому, що малеча більшість із тих книжок не читає. Як це не парадоксально звучить, але дорослі пишуть дитячі книги для... дорослих! А дітлахи вперто продовжують захоплюватися історіями про Карлсона, Пеппі Довгупанчоху, Вінні Пуха, пригодами «Аліси в країні чудес» та «Чарівника смарагдового міста». А далі справа дійшла і до Гаррі Поттера – дотепного, сміливого, розумного та... сучасного.

Втім, Сергієві Дзюбі також таланить писати для дітей. Писати так, що малюк, відкривши першу сторінку, вже не може забути про такого дивовижного казкового персонажа і з нетерпінням очікує нових книжок про улюбленого Кракатунчика.

Просто у Сергієвих книжках діти не відчувають фальші, письменник розмовляє з ними на рівних, не приховує непростих реалій сьогодення і вчить по-справжньому мріяти – про чесних і благородних героїв, здатних врятувати хороших людей та тварин від злих і підступних «бурбуруну»; про неймовірні, захоплюючі пригоди в справжньому середньовічному замку, давніх печерах (де блукає привид суворого, проте справедливого ченця); на арені цирку (коли Кракатунчик безстрашно прийшов на допомогу дресирувальниці, погравшись із левами).

Юні читачі, затамувавши подих, перетворюються на дорослих дядечок за допомогою чарівних черевичків-охлябриків, перевиховують дивовижного товстезного чоловічка – пана Чомбочку і влаштовують найкращі у світі гопки колекціонерові рідкісних істот. Та й навіть небо у Сергія Дзюби – надзвичайно живе і часом зелене. Воно – ще один персонаж його казок, як і кленове дерево, котре має душу і так щиро хвилюється за маленького хлопчика!

Безперечно, дуже привабливим для малечі є й сам Кракатунчик. У своїх листах до письменника діти не раз зізнавалися, що хотіли б мати такого друга – веселого, хороброго і надійного, який ніколи не зрадить у скрутну хвилину та завжди готовий виручити з будь-якої халепи.

«Головні герої цих романів – першокласник Сергійко та його друг Кракатунчик. Кракатунчик – то така малесенька копія того, кому він з’являється. Тому одночасно двоє чи більше людей не можуть бачити Кракатунчика. Спілкування з Кракатунчиком індивідуальне й інтимне. У кожного – свій Кракатунчик. Кожен із персонажів тетралогії – до певної міри Кракатунчик. На мою думку, саме в одноосібності й багатоликості полягає оригінальність авторського задуму, власне ідеї Кракатунчика. В цьому сенсі Кракатунчик – поняття майже філософське», – зазначає у своєму відгуку на пригодницькі казки чернігівця Сергія Дзюби відомий письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Василь Слапчук.

Цілком погоджуюся з паном Василем. Також прекрасною творчою знахідкою С. Дзюби є те, що Сергійкову приятельку й однокласницю з історій про кленового бога звати Танею: Таня народилася в один день з мамою Танею – ненькою Сергійка. І тато у Сергійка – теж Сергій (якщо точніше – Сергій Вікторович). Власне, «Сергійко з Танею – це дорослі тато Сергій з мамою Танею, а тато з мамою – маленькі Сергійко і Таня. В романах вони – водночас і дорослі, і діти», – щиро переконаний Василь Слапчук.

Ось чому батьки й діти у цих диво-казках, за найнесприятливіших обставин, можуть дуже легко порозумітися між собою. Тож мама Таня не квапиться ставити в куток свого синочка, а тато Сергій Вікторович жодного разу не вдарив його паском...

Третю казку про кленового бога, яка називається «Душа на обличчі. Нові пригоди Кракатунчика та його друзів», Сергій Дзюба написав ще до війни. Тоді мені пощастило одному з перших прочитати рукопис (Сергій запланував видання книжки лише згодом – він, як завжди, вагався і хотів ще порадитися з дітьми: між іншим, у нього вже є своєрідні фан-клуби: у Чернігові, Луцьку, Києві, на Полтавщині...).

Зрозуміло, я не розголошуватиму всіх таємниць і цієї книги (виданої дуже ошатно, у твердій обкладинці, з численними та напрочуд вдалими, оригінальними ілюстраціями). Скажу лише, що вона – на мій погляд, найцікавіша. Адже, крім двох попередніх казок, які принесли автору таку популярність і славу серед дітей всього світу, тут вміщено й роман «Душа на обличчі...» (який і дав загальну назву всій книжці, тоді – трилогії).

У третій казці Сергійку, Кракатунчику та їхнім друзям доведеться пережити стільки неймовірних пригод, так часто користуватися різними чарівними речами та дізнатися про такі дивовижні «гопки», що я щиро заздрю юним читачам!

Чого варті тільки вражаючі історії про таємничий острів, населений кумедним домовичком Петровичем, русалкою Катею, полтергейстом Кузею, квіткою Кривлякою, привидом барона Мюнхґаузена та балакучою валізою Люсею; про польоти на кіборгах-лялечках і приголомшуючі «здибанки» з розбійниками Тузом та Валетом, а також – захоплюючий процес перевиховання пана Шкарпетки і бурбуруну Антона!

Особисто я не здивуюсь, коли одного разу, ввімкнувши телевізор, зустрінуся зі своїм знайомим кленовим богом у телесеріалі для дітлахів. Та й мультики про Кракатунчика вийшли б на славу!

У післямові до «Душі на обличчі» (так тепер чарівно називається й тетралогія – чотири романи) письменниця Ната Гранич, вітаючи Сергія Дзюбу з вдалою книгою, справедливо наголошує: «Стати дитячим, саме дитячим письменником – то ще складніше за вищу математику. Кожна дитина старша за нас не тільки на один день, а й на ціле життя».

Золоті слова! Сергій Дзюба – дитячий письменник.

Валентина ЧОРНОБРИВЕЦЬ та Володимир КОВАЛЬ, м. Чернігів – м. Дніпро