Голота, нероби та п’яниці – нові представники пролетарської влади, які з неприхованим рабським оскалом кинулись виконувати волю Сталіна з хлібозаготівлі й знищення свого ж роду. Найбільше від голоду померло на Півдні Чернігівщини, де були родючі чорноземи, проте й на лісистій Півночі помирали люди. Як приклад – родина семенівця Сави Будашка, котрий, щоб врятувати сім’ю від голодної смерті заховав хліб, за що отримав заслання та каторгу і, зрештою, не зміг уникнути смерті своїх дітей.

До початку 20-х років минулого століття національно-визвольні змагання було програно. Надії на самостійну Україну канули в небуття. Більшовицька влада, щоб остаточно утвердитись в Україні, замислила знищення селянства як верстви, церкви та інтелігенції. У той час кожен, хто відсидівся на печі і не пішов воювати, коли на те була така можливість, намагався вижити. Однак не всім це вдалося, а надто тим, у кого нова влада з колишніх нероб-активістів знаходила хліб. Показову в цьому плані історію розповідають автори публікації ресурсу «Welcome to Semenivka».

Родина Сави Будашка з Семенівки була роботящою і по тодішнім міркам заможною. Але вже на початку 1930-х років, коли більшовицька влада розпочала примусову колективізацію й примусове вилучення майна та харчів, як і більшість селян, щоб вижити, вони мусіли ховати хліб. Як колись розповідав онук Сави Будашка – Володимир Гаврик, у 1933 році його діда разом ще з сотнею так званих «куркулів» засудили й відправили на будівництво каналу «Москва-Волга». В'язні працювали в нелюдських умовах, переважне число їх загинуло. З усіх семенівців додому через деякий час повернувся тільки Сава Будашко, який мав богатирське здоров'я (прожив 98 років) і сильну жагу до життя.

Ось тоді Сава і дізнався про те, що не вся його родина в Семенівці змогла пережити Голодомор. У 1933 році помер його 14-річний син Омелько.

З публікації в районній газеті «Життя колгоспника» за листопад 1932 року дізнаємося про офіційну версію «провини» Сави Будашка – він сховав 25 пудів (400 кілограмів) зерна.

Цього ледве б вистачило на харчування родини з 7 людей, а ще ж треба було щось залишити на посів... Згідно з планом хлібозаготівлі, як випливає з публікації, з цих 400 кілограмів Сава Будашко мав віддати державі 161. Не віддав, вирішив сховати, аби родина вижила. Що було далі – відомо… Невідомі лише прізвища та імена тих, хто забирав хліб, доносив і прирікав своїх одноплемінників на голодну смерть. Архіви згоріли, а люди пробачили. Тільки от Бог братовбивство не пробачає.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото «Welcome to Semenivka»