І через 108 років потому героїчні події поблизу залізничної станції Крути залишають за собою багато таємниць. Однією з таких є дискусія щодо чисельного складу оборонців Української Народної Республіки, а також доля полеглих у нерівному бою з російськими більшовиками захисників молодої української держави, які завдяки власній відвазі, досвідченим командирам, які зуміли організувати вдалу оборону, змогли виграти час для українських політиків. Одним із таких маловідомих командирів був уродженець Чернігова, сотник армії УНР Модест Семирозум. Згадку про цього відважного чоловіка роками раніше вдало розкопав дослідник і краєзнавець з Ічнянщини Віктор Моренець, а от більш повну історію чернігівця дослідив історик і пластун Юрій Юзич. У своїх спогадах Модест Семирозум описує хід бою під Крутами, а також пише про долю полеглих, зауважуючи важливий факт того, що він особисто повертався на місце битви та розпитував місцевих.

Командир бою під Крутами, уродженець Варвинщини сотник Аверкій Гончаренко (на фото ліворуч) у своїх спогадах зазначає, що сотник Модест Семирозум прикривав лівий фланг оборони.

«Для охорони нашого лівого крила в напрямі на Чернігів, вислав я сотника Семирозума з четою юнаків», – сухо згадує в спогадах Аверкій Гончаренко.

Старшина Митрофан Швидун уточнює: «У Чернігові стояла збольшевичена залога, й туди був висланий сотник Модест Семирозум, якому до деякої міри вдалося зпаралізувати збройний виступ проти нас частини залоги».

Далі Аверкій Гончаренко пише вже про Крути: «Коло год. 12-ої–1-ої почали червоні наступати на студентську сотню, але вступивши в зону перехресного вогню, мусіли занехати цей план; до цього їх змусила й поява на залізничній колії Чернігів-Крути сотн. Семирозума, що прикривав наше ліве крило».

Сотник Семирозум, за спогадами Митофана Швидуна, був одним із чотирьох сотників Першої юнацької військової  школи імені Богдана Хмельницького.

Сучасний історик Юрій Юзич у статті «Модест Семирозум – забутий командир бою під Крутами», опублікованій на сайті «Історичної правди», доволі вдало систематизував спогади цього легендарного уродженця Чернігова. Оскільки про хід бою, його завершення та значення не писав тільки лінивий, то нам цікаво знати про жертви. І тут на допомогу приходять спогади Семирозума.

«Технічна сотня обслуговувала зв'язки… Всі застави висунені по залізничному шляху Крути – Чернігів, Крути – Бахмач і Крути – Прилуки, складалися з юнаків і старшин. Більше ніж половина з них, відстрілюючись і відступаючи від ворога, загинула в нерівному бою. Там загинув також молодий старшина Школи, з 4-ї сотні поручник Дейнека, пор. Сокіл з 2-гої сотні, поруч. Пастушенко з 3-ої сотні».

«Цей останній абзац, – вважає Юрій Юзич, – важливе доповнення Модеста Семирозума до спогаду Аверкія Гончаренка, який взагалі не згадує у своєму спогаді полеглих в бою офіцерів (лише зазначив, що загинуло 10 із 20 старшин). Як і про технічну сотню та про ці застави-прикриття. Він згадав лише, що студентська сотня вислала для зв’язку з ним трьох осіб, серед яких був й Іван Гончаренко, якого він відправив назад в сотню, щоб не грівся в запіллі біля брата, та який потім загинув».

«Студентський курінь мав бойовий настрій і був відважний. Одначе не був добре одягнений, як на такі морози… Багато з них зголошувались до санітарного вагону, бо починали хворіти від великого морозу і вітру, маючи відморожені руки, ноги і вуха», – згадував Семирозум.

Для того, щоб зігрітися, студенти змушені були йти по черзі до селянських хат (там-таки грілись і юнаки військової школи). Це зігрівання вилізло боком та призвело до зайвих жертв, коли в сотні прийшов наказ відступати: «Хто в той час грівся по хатах і поснув, не знали про той наказ, хоч і для них через зв’язкових був поданий наказ іти в бік ешелону… – згадував Семирозум. – Наш ешелон відступив з станції Крути вже тоді, коли Муравйовський панцерник в’їжджав на станцію. Ті, хто спав по хатах, були збуджені селянами і побігли на станцію на світло, не знаючи, що там вже ворог…. Переважна кількість матросів поколола і постріляла тих нещасних».

Уся відповідальність прикриття відступу, впала на гармашів сотника Семена Лощенка і юнаків-кулеметників, які були тепло одягнені, а головне – були загартовані в боях. Коли поїзд вже помалу від’їздив із Крут, до нього все ще бігли юнаки і студенти, деякі з яких несли поранених… Таку картину відступу зафіксував у своїх спогадах Модест Семирозум.

«Поляглих юнаків і студентів позносили селяни або до села Крути, або до хутора Хвостики, і там їх поховали в спільних могилах. Я, як мешканець Чернігівщини, як за Центральної Ради, так і за Гетьманату не раз проїздив пізніше через станцію Крути і розпитував селян та моїх колег з колишньої російської армії – які тепер тут учителювали по селах і хуторах. І всі вони твердили одно і те саме. Це була правдива масакра (кривава різанина, – Авт.) юнаків і студентів».

Опираючись на спогади одного з сотників учасників бою під Крутами, постає важливий висновок: селянство підтримувало оборонців української державності.

Модест Семирозум (на фото ліворуч) у своїх спогадах також подає статистику учасників бою: Військова школа ім. гет. Б. Хмельницького – 600 юнаків, кулеметна сотня сотника Горошка – 100 юнаків, технічна сотня сотника Калиновського – 50 юнаків. Разом – 750 юнаків. Старшин (офіцерів) – 20 осіб, кулеметів – 24.

«Дивно, що не згадано Вільне козацтво і що кулеметна та технічна сотні пораховані окремо від школи», – коментує історик Юрій Юзич.

Озвучене Семирозумом число оборонців не співпадає з числами інших учасників. Для порівняння: Аверкій Гончаренко згадує про 18 кулеметів і 5 сотень (очевидно, чотири сотні військової школи і студентську сотню). Сотні військової школи Гончаренко числив по 150 осіб, а студентську – у 115-130 осіб. Водночас в його ж спогаді є теза про «500 молодих вояків і 20 старшин».

Крутянець Михайло Михалик у спогадах, написаних, мабуть, у 1921 році, подає подібні дані (при цьому оцінює відділи Вільного козацтва організованим, очевидно, Модестом Семирозумом).

Сучасний історик Ярослав Тинченко пише, що під Крутами було близько 420 студентів, гімназистів та юнаків, які мали на озброєнні 8-10 кулеметів.

Нововідкриті Юрієм Юзичем спогади Модеста Семирозума свідчать, що в питанні чисельності українських військ під Крутами ще рано ставити крапку.

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Юрій Юзич, «Історична правда»