Сивий Новгород-Сіверський, що стоїть на самому прузі української землі, нині стікає кров’ю та обсипається пилом. Російські дикуни, наче міфічні потвори, систематично розбирають його історію на каміння, намагаючись стерти саму пам’ять про місто. Та серед цього руйнування розгортається інша, тиха трагедія: у територіально найбільшій громаді України досі не знайшлося місця для рідного слова під церковними куполами.

Над Комарівкою розлився великодній передзвін, але цьогоріч він звучав інакше: чистіше, рідніше. Вперше свято Перемоги життя над смертю громада зустрічала з українською мовою на вустах священника.

Капелан – це не лише військовий священник, а й друг, товариш, брат, батько для воїнів. Бути поруч із тими, хто захищає Україну, нести їм надію та підтримку – це і є його місія. За час свого капеланського служіння отець Євген – військовий капелан 210-го окремого штурмового полку – побував у зоні бойових дій на різних напрямках.

Першоієрарх Білоруської автокефальної православної церкви архієпископ Новогрудський Святослав (Логін), який опікується білоруською діаспорою в США, Канаді, Німеччині, Австралії, Великій Британії, Франції та Бельгії, є уродженцем Чернігова.

Що не кажіть, а ми вже трохи призабули, що таке храм у селі. Майже відійшло у вічність це сільське свято, яке за часів різного державного устрою в Україні відзначали по-різному.

Політичні інтриги та інсинуації навколо Свято-Феодосіївського храму в Коропі не вщухають, а навпаки розгортаються новим витком.

У Коропі останні пів року розгорнулись бурхливі політичні баталії навколо питання передачі Святофеодосіївської церкви релігійній громаді Православної Церкви України.

У закинутій Свято-Троїцькій церкві села Бігач у вівтарі проявився хрест. 200-річну церкву взявся відбудовувати уродженець села Віктор Остапенко. Задля цього 72-річний пенсіонер продав батьківську хату. Нещодавно пан Віктор побачив, як сам говорить, чудо. Не меншим дивом є і сам храм, і історія, пов’язана з ним.

Безбожні часи, коли в українських храмах зберігали зерно, танцювали і стрибали, на щастя, давно канули в небуття. От тільки не всюди. На жаль, деякою мірою радянська традиція використання дому Господнього під музеї, ще залишилась.

Багаторічний волонтер, капелан і бойовий священик вуличної патріотичної молоді – таким знають отця Євгена Орду на Чернігівщині й далеко за її межами.