З цим написом, що став маніфестом частини свідомої ветеранської спільноти Чернігівщини, до зали Деснянського районного суду прийшов Дмитро Тютюнник – ветеран-доброволець та інвалід війни, аби підтримати іншого ветерана, офіцера Артема Панчика. Це не просто слова на плакаті, а гіркий підсумок того, з чим стикаються захисники України, повертаючись додому.

У залах чернігівських судів сьогодні розгортається справжня битва за гідність. Дмитро Тютюнник прийшов підтримати офіцера-розвідника Артема Панчика, кавалера двох орденів «За мужність». Поки держава намагається показово покарати бойового командира, інші захисники стають поруч, бо розуміють: система намагається зробити з героїв ізгоїв.

Учасники процесу

Ситуація виглядає як абсурдне «дзеркало»: Артема Панчика судять за дрібний інцидент, тоді як справу про звіряче побиття самого Тютюнника, якому в поліції вибили штучне око, гальмують на всіх рівнях.

«Нічого нового для себе я не побачив. Слідство намагаються зробити винним ветерана... водночас прокуратура та слідство не вбачають нічого кримінального у побитті та катуваннях інваліда війни», – каже Дмитро Тютюнник.

«Кримінальне провадження у ДБР відкрили лише після розголосу. Однак до цього часу слідство не передало справи до суду, – обурюється ветеран. – Мені інкримінують злісну непокору поліції. Кажуть, що я застосував фізичну силу проти поліцейських, які мене кинули в кайданки та побили. Тобто, будучи в кайданках, я нібито чинив спротив та застосовував грубу фізичну силу. При тому, що поліцейські, які зупинили мене на велосипеді, безпідставно затримали, закували в кайданки і по дорозі до відділку катували. У мене випало штучне око після того, як мене головою нагнули до самої підлоги».

У районному відділку катування та побиття продовжились, аж доки Дмитру не стало погано і його не забрала «швидка».

Натомість ветерана війни з численними контузіями, переломами та інвалідністю намагаються зробити винним у адміністративних порушеннях. Так, Новозаводський суд Чернігова не виправдав ветерана за рух на велосипеді без маяків, який нібито і став підставою для зупинки та затримання поліцейськими, а обмежився зауваженням.

«Зараз я це рішення оскаржую в апеляційній інстанції і хочу, аби мене повністю виправдали», – каже Дмитро Тютюнник.

Справа Артема Панчика, де патрульний Андрій Шванський вимагає 500 тисяч гривень за синець на стегні, під час останніх засідань остаточно перетворилася на процесуальний фарс.

Адвокат офіцера Катерина Полянська (на фото ліворуч) зафіксувала відвертий тиск на свідків, звинувативши свого опонента, адвоката постраждалого поліцейського Євгена Кушніренка, у тому, що той підказував свідку, роблячи неоднозначні жести при відповідях на запитання. Це зауваження вона озвучила в процесі і попросила суддю Людмилу Самусь припинити порушення.

Свідок у справі, колишній патрульний поліцейський на запитання, чи бачив він, як Андрій Шванський опинився на капоті авто «Volkswagen Jetta», на якому рухався Артем Панчик, відповів що ні.

«Бачив лише, як Шванський вже сидів на капоті автомобіля», – сказав свідок.

Якою саме частиною тіла той вдарився, колишній патрульний не зміг відповісти. При цьому екс-поліціянт поводився досить зухвало, даючи відповіді адвокату Панчика.

Адвокат потерпілого Євген Кушніренко і суддя Людмила Самусь

Зауважимо, що сторона обвинувачення і постраждалий досі не надали жодних експертних висновків щодо того, звідки і за яких обставин у Андрія Шванського з’явився синець на стегні.

Ба навіть більше, адвокат Катерина Полянська раніше заявляла про дискримінаційний характер справи: «Слідство ставиться до мого клієнта не так, як того вимагає Закон. Не було жодним чином доведено умислу, але ця справа чомусь дійшла до суду. При тому всі вислови, які були сказані працівниками поліції, чомусь залишились поза увагою. Беруть до уваги виключно слова Панчика, і трактуються вони не так, як проголошувались. Я вважаю, що мають місце факти дискримінації. Коли ми бачимо, як прокурор зачитує експертизу у судовому засіданні і не зачитує останній пункт про те, що експертами не встановлено обставин і причинно-наслідкового зв’язку між обставинами, про які заявляє сторона обвинувачення, це свідчить про дискримінаційний характер».

Крім того, Полянська говорить про кричущі розбіжності у свідченнях, які чомусь не зупиняють прокурора Людмилу Івашко (на фото праворуч) від подальшого «педалювання» справи.

Для громадськості очевидно: цей суд – показовий. Це спроба довести, що бойові нагороди не мають значення перед апетитами «тилових» правоохоронців.

Громадськість слідкує за процесом

«Порядний прокурор ніколи б не взявся за таке, порядний поліцейський ніколи б не вимагав пів мільйона за синець... Однак вони обрали публічну ганьбу», – коментує ситуацію ветеран Дмитро Тютюнник. – Поведінку правоохоронної системи щодо ветеранів я оцінюю як ганебну. До 2022 року це була поліція, а зараз це, вибачте, сміття. Цензурних слів у мене щодо патрульної поліції немає».

Справа проти Артема Панчика вже рік мусолиться в судах, і до її завершення ще далеко. Однак для прокуратури та патрульної поліції цей процес дійсно перетворився на публічну ганьбу. Ситуація з побиттям патрульною поліцією інваліда війни – це тест на законність і людяність, яку правоохоронна система провалила. На жаль, вони забувають просту істину: хто сіє вітер – той пожне бурю!

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Миколи Тищенка