Як завжди, традиційно продовжуються щотижневі розіграші призів – для передплатників нашої обласної газети «Чернігівщина». Нині фортуна щасливо посміхнулася пенсіонеру Олександру Ковалю зі Срібного, котрий оперативно передплатив улюблену газету «Чернігівщина» на увесь наступний рік, одразу ж надіслав квитанцію на наш конкурс і виграв – втім, кошти (еквівалент вартості призу) переможець передав для ЗСУ.

Нашу газету «Чернігівщина» Олександр Дмитрович читає дуже уважно, із задоволенням. Говорить, що спочатку звертає увагу на матеріали та новини про війну: про відважних українських бійців та героїчну оборону Чернігова; медиків, які рятували поранених під обстрілами; про життя людей і громад під час окупації; про незламних волонтерів.

Також він залюбки читає в газеті завжди цікаві та оригінальні рецепти й дуже любить постійну сторінку «На городі і в саду». Привертають його увагу нариси про сільських трудівників; цікаві та життєві історії, котрі друкуються під рубрикою «Несподіваний ракурс»; а також – нові українські пісні.

Про таких, як Сашко Коваль, із повагою кажуть – «майстер золоті руки». Немає такої будівельної спеціальності, яку б не освоїв цей чолов’яга. Але для друзів, сусідів та знайомих він все одно Сашко – завжди щирий, усміхнений, товариський. Це при тому, що увесь час – у роз’їздах й усе життя трудиться, за його ж словами, немов віл. Бо власноруч уже десятки осель побудував, а відремонтованих ним квартир – просто не злічити…

Працює й зараз, попри пенсійний вік – Олександрові Дмитровичу пішов 62-й рік. Однак йому хочеться ще зробити щось хороше для людей. Причому трудиться він, в основному, в столичному Києві, адже там для будівельників завжди є робота і гідна зарплата, якщо людина працює справді якісно і має відповідний досвід.

А Олександр Коваль свою роботу любить, тому й робить усе напрочуд надійно, чим би наразі не займався, – сантехнікою, електрикою, столяркою, штукатуркою... Він майстерно, напрочуд красиво кладе плитку, оздоблює стелю, клеїть шпалери. Втім, може без проблем полагодити опалення, газову плиту, холодильник, навіть автомобіль. А оскільки сам майстер – ще й дуже доброзичлива, спокійна, щира, порядна людина, то від клієнтів у нього, як то кажуть, відбою немає. Він і радий, пишається, що завжди потрібний людям.

Що ще сказати про Олександра Дмитровича? До того, як обрав свою улюблену професію будівельника, він служив на флоті – аж три роки різними морями-океанами проходив (моряки кажуть «ходити», а не «плавати»), то й бачив, як за кордоном люди живуть у різних державах. Втім, у гостях хоч і добре, а вдома, в рідній Україні, – все одно краще. Аби лише клята війна з віроломною, підступною, навіженою російською ордою нарешті закінчилася благополучно та переможно для України. Вірить – так і буде, адже добро має завжди перемагати зло. Та й ніхто ще ніколи не перемагав наш героїчний український народ!

Після флоту Олександр досить тривалий час трудився шахтарем – йому хотілося нових вражень, тому мешкав на Донбасі… Але все-таки захотілося повернутися у рідні краї. Пробував займатися власним бізнесом, торгівлею. Проте, коли почав одна за одною освоювати будівельні професії, то нарешті зрозумів, у чому його справжнє покликання. І відтоді в своєму житті він уже нічого не змінює.

Взагалі ж, на його думку, майстер-«золоті руки» має бути водночас розумною і кмітливою, витривалою та спортивною людиною, мати хороше почуття гумору. Інакше складно такі навантаження щодня витримувати.

На вихідні він завжди приїздить до коханої дружини, у якої – також свій невеличкий бізнес. А потім знову вирушає на роботу до Києва. До речі, у столиці тепер мешкають його син, невістка та двоє чарівних малих онуків. Син – підприємець, невістка – домогосподарка. Живуть дружно, в любові та злагоді. Тож Олександр Дмитрович вважає себе щасливою людиною.

А всім передплатникам обласної газети «Чернігівщина» майстер від усієї душі бажає міцного здоров’я, прекрасного кохання, успішного добробуту та жаданого миру!

Спілкувався Сергій КВІТНИЦЬКИЙ