Lily Baylon Iglesias — відома перуансько-іспанська поетеса, прозаїк, міжнародна громадська діячка, Посол миру, президент Міжнародної Палати письменників та митців Іспанії «Ciesart».

Почесний член впливових світових культурних організацій Америки та Європи, ведуча європейської теле- та радіопрограми «Letras con Sentimiento» («Листи з Почуттям»). Працювала на відповідальних державних посадах у Перу.

Лауреат багатьох престижних міжнародних літературно-мистецьких нагород у різних країнах, зокрема премій імені Джека Лондона і Марка Твена (США), Мігеля де Сервантеса (Іспанія – США – Німеччина), Мацуо Басьо (Японія), «Золотий письменник світу» (міжнародна нагорода десяти держав: США, Англії, Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, України, Китаю, Індії та Японії) та ін. Нагороджена Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України за визначний власний доробок і популяризацію української літератури в світі. 

Свята

Я можу бути інколи нудною,

Рутинною, банальною чи злою…

І стати найчарівнішою в світі 

Та дивувати, мов розквітлі віти!

Я можу бути тут близькою тінню,

Безмовною, нечутною, як стіни…

А можу обійняти крізь віконце –  

Далека, недосяжна, наче сонце!

Я можу лінуватися, мов кішка,

Погрожувати кігтиками трішки…

І раптом засміятися, як сонях,

І танцювати на даху босоніж! 

Я можу бути крижаною пані,

Проте сувора вдача – то омана… 

Бо хочеться лиш одного – любові: 

Пізнати всі таїни диво-слова!

Та лицарі мовчать і генерали,

Немов води в роти понабирали…

Тож чимчикую, у броню закута, – 

Незаймано-свята на перепутті. 

Я – диво…

Ці хвилини – дитинно-щасливі, 

Лиш наважимось стати собою.  

Візьмем більше, ніж завжди: я – диво,

Тож довірся принцесі, герою! 

Закохаємо зорі, дерева,

Роси зцілимо всі на світанні;  

І в костюмах Адама та Єви

Двічі зайдемо в річку кохання…

Яр глибокий? Перейдемо, милий, – 

По веселці, ступаючи дзвінко.

А поглянь лиш, які у нас крила,

Що пригорнуть гаї та барвінки!

Це – не сон, тільки пригоршня неба,

Просто долі – немов на долоні…

І нічого вже більше не треба,

Лиш душа ворухнеться у лоні! 

Погойдаємо місяць за ріжки,

Заколишемо мирно планету…

Ми про себе дізнаємось трішки,

І забудем, як вірші поетів. 

Чиї це очі?

– Мила, чиї це очі –  

Ніжні, палкі, чарівні?

– Дивні, темніші ночі, – 

Дві великі оливи?!

– Спраглі, жагучі, вірні,

Чесні, шляхетні, щирі?

– Зваблені, тож сумирні…

З вирію чи із мрії?

– Гарні, найліпші в світі,

Янгольські, наче з раю!

– Досі ще не зужиті –    

Бісиків ось пускають…

– Трепетні, незвичайні,

Чуйні, мов подорожник!

– Інших, авжеж, не знаю…

Надто виразні, може?

– Що ж за скарби – ці очі,

Кохана, вони – чиї? 

– Любий, вони водночас

Наші – твої й мої! 

Сокровенне бажання

Ти – моє бажання заповітне,

Найсолодше, найпалкіше вже!

Мов жаданий первоцвіт у квітні;

Той, хто нас дочасно береже.

Делікатний, не високочолий, 

Просто поруч, ніби оберіг, –  

Я з тобою не страшуся долі, 

Вчасно завертаючи за ріг.

Ти – мій спільник, вірний і надійний,

Мужній, щирий, незвичайний бог;

Я з тобою – добродушно вільна

В цьому світі розпачу й тривог.

Бо мені цікаво просто жити,

Відкриваючи нову себе;

Я – це ти, готовий захистити,

Ти – це я, щаслива дотепер!

Неймовірно добрий, благородний,

Любиш мовчки, чуйно, без повчань;

Отакий шляхетно старомодний, –  

Справжній лицар, хоч і без меча.

Безсоромно враз знімаю лати –  

Хочу, найдорожчий із усіх,

У твоїх обіймах засинати

Й вранці прокидатися у них!

    @ Лілі Бейлон Іглесіас (Lily Baylon Iglesias)

    @ З іспанської переклав Сергій Дзюба