Радониця, Діди, Проводи, Гробки... Називали їх по-різному – ці кладовищенські дні поминання та вшанування пам’яті предків. Насправді Радониця тримається дня, який є дев’ятим по Великодню, – тобто вівторка. Проте парафіяльні священники, маючи в підпорядкуванні кілька сіл із відповідними кладовищами, а часто й не одним, фізично не могли встигнути відслужити в усіх громадах за один день. Саме тому в одних селах Діди відзначали в понеділок, а в інших – у вівторок. У своїй основі Радониця бере початок ще із часів язичництва, поступово трансформуючись під впливом християнства. Спираючись на розповіді старожилів та власні спостереження, спробую проаналізувати, як відзначали Діди у моєму селі протягом останнього понад століття.

У великодні дні особливого значення набуває хліб – символ життя, єдності та духовного відродження. Саме тому Ріпкинський хлібокомбінат, що вже понад три десятиліття працює під керівництвом Тетяни Примаченко, стає справжнім осередком громади. Тут випікають, окрім інших виробів, паски до свята, використовуючи лише натуральні інгредієнти: воду, борошно, сухе молоко, яйця, родзинки, цукор, ванільний цукор, сіль та дріжджі. Ніяких домішок і жодних компромісів із якістю – лише чиста традиція, яка зберігається ось вже понад три десятки років.

У старовинному Троїцькому соборі в Чернігові, збудованому на кошти гетьмана Івана Мазепи як головний храм древнього Троїцько-Іллінського монастиря, чиновники з Національного архітектурно-історичного музею «Чернігів Стародавній» 27 грудня влаштували святковий концерт з нагоди свята Різдва Христового.

У Сосницькому літературно-меморіальному музеї ім. О. Довженка, в самій хаті режисера, провели автентичне дійство – Андріївські вечорниці. Цього вечора всі присутні могли відчути дух святкування з обрядами, веселощами та ворожінням.

Ця історія – про зворушливу дружбу українського офіцера та п’ятирічної арабської дівчинки. Про країну, яку насправді ми не знаємо.

Називали їх по-різному – ці кладовищенські дні поминання та вшанування пам’яті предків.

Останнім часом хати у селах майже не продаються. І ніхто їх там давно вже й не будує.

Холодним осіннім вечором не стало мами. Відлетіла її світла душа в інший світ… І, як тобі у душі не болить, як не плачеться, треба сприйняти.

Одним із генетичних кодів українців є традиція спільної ритуальної трапези з предками.

6 липня в Чернігові гучно відзначили свято Івана Купала. Чернігівці та гості міста могли насолодитися найкращими обрядовими купальськими піснями, живою музикою, автентикою і атмосферою літнього свята.