Село Липове, що в Талалаївській громаді Прилуцького району, – край лелечий. Здається, що це саме про Липове і йдеться у тій пісні: «…краю мій лелечий, сторона моя...». Бо на яку вулицю не кинь оком, хоч на дереві, хоч на електроопорі видніється лелече гніздо, особливо на вулицях, які пролягають у низині, впритул до болота. Селяни щороку чекають своїх пернатих друзів з далеких країв. Тепер, у роки війни, чекають їх по-особливому. Бо їм треба не тільки відстань від Африки додому у десять тисяч кілометрів здолати, а й уже на рідній землі крізь обстріли прорватися до рідного гніздечка.

Ця сільська історія приємно вразила до глибини душі. Адже в сучасному світі, перенасиченому інформацією про трагедії, жахи, насильство, звіряче ставлення людини до людей і до тварин, цей випадок – як бальзам на душу! Є в наших людей і добро, і людяність! Було це рівно рік тому.

У Бобровиці місцеві надзвичайники врятували лелеку, який замерзав на вулиці. Самотужки люди не могли його впіймати, тому звернулися до рятувальників і ті відразу ж відгукнулися на такий виклик.