Четвертий навчальний рік в умовах повномасштабної війни на Талалаївщині розпочався повітряною тривогою.

Одного дня пізньої осені я завітала до Юрківцівського старостату Талалаївської громади і застала за звичною роботою старосту Лідію Бурдай та її команду. Минуло й два місяці зими, та у їхній роботі нічого не змінилося. Вже третю зиму ось так: є матеріал на сітки – то плетуть їх, є матеріал на свічки – виготовляють свічки.

Сьогодні у кожного свідомого українця має бути найголовніше прагнення – зробити свій посильний вклад у Перемогу України над російськими загарбниками.

З кожним роком, на жаль, їх, корівок, все менше і менше. Навіть не у кожному селі ще є череда. Якісні молочні продукти домашнього виробництва не щодня і купиш сьогодні. Певно, через кілька років ми забудемо їх і смак. Лідія Бурдай із Юрківців на Талалаївщині – одна із тих, для кого корова – єдине джерело «живої копійки» для сім’ї.