На поверхні швидкоплинно-повноводної річки Немильня відсвічують яскраві відблиски сонця. Гінкий плин підхоплює їх, розмножуючи на тисячі крихітних промінчиків, що витанцьовують на хвильових гребнях. І раптом ні з того, ні з сього світлий день затягнувся небесною широченною завісою, немов ураз настала темна ніч. Місцеві жителі неабияк злякалися. Ще б пак! Такого явища навіть старожили раніше ніколи не бачили.

Сюрчить щоночі і щодня струмок з-під землі, вириваючись із надр на волю. А далі в’юнко простягає свій потічок, віддзеркалюючи кришталевий струмок у простір, де й губиться серед різнотрав’я та дерев, втамовуючи їхню спрагу.