Коли поверхово вдивляєшся у простір, де в нескінченну широчінь – водяне плесо, і навкруги у кілька кілометрів – ані жодного живого об’єкта, то здається, що така величезна площа ніби є мертвою. Але це зовсім не так! На цьому водному дзеркалі (і в ньому теж) – своє життя! А ще, коли дивишся неозброєним оком на заплавні луки, то здається, що картинка однакова всюди. Але то також тільки ілюзія! Насправді ж кожна місцевість, куди дійшла весняна повінь, має свою особливість.

Матінка-природа навчилася пристосовуватися до змін, які виникають через людську діяльність, тож розумно використовує будь-яку ситуацію, аби мінімізувати наслідки зовнішнього впливу. Природнє заліснення територій – один із факторів такого явища.

На Ріпкинщині місцевий краєзнавець та еколог Володимир Попруга зайнявся пошуком віковічних дерев і внесенням їх до переліку об’єктів природно-заповідного фонду Чернігівщини.