|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 21:57 | 06.12.2024

Невибагливі і витривалі: абердини щодня дають по кілограму приросту

Вони витривалі, невибагливі та плодовиті. У фермерському господарстві Григорія Ткаченка «Напорівське» закуплені восени нетелі абердино-ангусів дали перший приплід.

Найстаршому телятку шість місяців, найменшому – три. Щодня телята дають приріст у понад один кілограм живої ваги. Ця порода м’ясних корів сподобалась працьовитому фермеру, тож він збирається нарощувати поголів’я.

 

Григорій Михайлович називає теляток жартома «шпіонами». Все через їх вдачу. Ці чорні нишпорки встигають і мамок висмоктати, і з загону на випас вилізти. Самі ж корови не лякливі і мають м’яку вдачу.

6577654645655345345

Телятка відчувають доброту

 

«До їжі вони невибагливі, – каже фермер. – Немає сіна чи соломи, будуть їсти вербу».

Абердино-ангуська порода веде свій початок від британської худоби, яка тривалий час служила робочою в північно-східних шотландських графствах Абердин і Ангус. Тулуб абердино-ангуської худоби майже циліндричний, ноги короткі, голова безрога, масть чорна, іноді з білими плямами в нижній частині тіла. Середня жива вага корів 550-650 кілограмів, бугаї важать від 820 до 950 кілограмів. М'ясо цих тварин високої якості і має мармуровий відтінок.

Григорій Ткаченко цю породу оцінив і вподобав. Вона невибаглива, витривала і плодовита. Отели корів проходять легко.

«Перша корова розстелилась 21 листопада, – пригадує хлібороб. – А решта буквально упродовж двох місяців. Ніяких спеціальних умов для них я не створював. Розтелювались прямо тут, у загоні. Вони не бояться ні холодів, ні морозів».

55644567567567565756

Телята молочних голштинів

 

Власник «Напорівського», яке до цього спеціалізувалось на молочних породах, збирається розвивати м’ясний напрямок. Нещодавно абердино-ангусів запліднили вдруге. Матеріал купували якісний, канадський. І хоч як не сутужно землеробу, господарство якого досі відходить після окупації, але збирається докупити ще пів сотні телят. Всі умови для вирощування цієї породи є – землі поблизу Лукашівки переважно піщані, але поруч – заливні деснянські луки та луги. Сам Бог, як то кажуть, велів.

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)