|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 3:42 | 03.29.2024

Михайло Купрієнко Михайло Купрієнко

«На пшеницю ціни знизилися, а жито взагалі нікому не потрібно»

Відлуння війни Росії проти України вплинуло на всі галузі життя людей. Аграрна сфера – не виняток. Як виживають сьогодні фермерські господарства, від діяльності яких залежить і продовольча безпека держави? Саме про це – у нашій публікації.

 

Збути вирощену продукцію – проблема

 

Михайло Купрієнко очолював сільськогосподарський виробничий кооператив «Полісся» в селі Кувечичі Чернігівського району шістнадцять років поспіль. З 2019 року, коли сина Віктора обрали директором цього господарства, став його заступником. І це добре, що Михайло Михайлович передав набуті знання та досвід хазяйської справи своєму синові.

І хоча спочатку Віктор здобував зовсім іншу професію, та згодом тяга до землі, необхідність продовження батьківської справи позначилися на переорієнтації у виборі подальшої долі.

А на шляху діяльності кооперативу було всього: і труднощі з пальним, і з неврожаєм через негоду, і багато чого іншого. Але колективу Михайла Михайловича вдавалося переборювати труднощі і привносити в економічно-фінансову скарбничку регіону та країни в цілому, свою частку… Аж поки російський загарбник не вдерся на нашу землю, аби знищити нас як націю.

1atrio

Агроном Віктор Шестак, заступник кооперативу Михайло Купрієнко, тракторист Олександр Дедок

 

«До 24 лютого минулого року вже стало все якось налагоджуватися, особливо в аграрному секторі, стабільно можна було працювати – і раптом таке лихо принесла нам усім сусідня країна», – таку думку, і небезпідставно, висловив заступник керівника сільськогосподарського кооперативу Михайло Купрієнко.

А тому з усіх етапів роботи господарства найжахливішим Михайло Михайлович визнає минулий і цьогорічний періоди.

З веденням бойових дій реалізація продукції дуже ускладнилась. Шляхи збуту до більшості ринків, які до війни нормально функціонували, перекриті. В основному вирощена продукція (а в господарстві, окрім утримання молочно-тваринницької ферми, займаються вирощуванням пшениці, жита, вівса, кукурудзи, соняшнику, а також різнотрав’я, зокрема, суданської трави та овочевої продукції для худоби) до певного часу доставлялася до пунктів призначення через Польщу. Але й тут виникли проблеми.

Як відомо, нещодавно польські фермери запротестували і висунули вимоги своїй владі, аби вона обмежила надходження сільськогосподарської продукції до Республіки Польща з України, а то й припинила взагалі.

Позиція Михайла Купрієнка з цього питання досить виважена й адекватна нинішнім обставинам.

«Попередня домовленість із дистриб’юторами була така: українська продукція надходитиме до інших країн через Польщу і не повинна була в цій країні осідати, – розповідає заступник керівник сільськогосподарського кооперативу «Полісся». – Але трапилося так, як у більшості випадків подібне трапляється – ділки-дилери, які називають себе бізнесменами, захотіли на цьому ще більше заробити, і продукція, яка повинна була надійти до запланованого кінцевого споживача, у тому числі і в порти Прибалтики, заполонила збутові ринки саме у Республіці Польща. Як результат – ціни на сільгосппродукцію місцевих виробників у цій країні значно знизились. Тож ми добре розуміємо мету протесту і наміри польських фермерів. У них просто немає іншого виходу».

А взагалі Михайло Михайлович дуже вболіває за продовольчу безпеку нашої країни і дещо не розуміє відсутність належної позиції наших «господарників», а, може, й української влади щодо економічної політики.

«Я розумію, що йде війна в країні, але ж треба думати і про вітчизняну економіку. Якщо ціни катастрофічно впали, наприклад, на пшеницю, то складається враження, що жито взагалі нікому не потрібне, – розмірковує фермер. – Сьогодні майже ніхто не зацікавлений у його закупівлі. І я часом дивуюся, з якого борошна зернового випікають в Україні житній хліб? Де беруть наші хлібозаводи житнє борошно? Думаю, що воно надходить з-за кордону».

Дійсно, таке ставлення у зерновій сфері аж ніяк не стимулює фермерів до вирощування жита, а спонукає до культивування інших культур, нехай і «другорядних», але більш вигідних у фінансовому сенсі.

Щоправда, нинішні проблеми зачепили не тільки збут зернових культур. За словами фермера, якщо, скажімо, вирощування та збут соняшника були раніше раціонально вигідними, то зараз і його культивування стало теж недоцільним, і не лише через відсутність ринків збуту.

«Сьогодні кажуть: у вашому насінні соняха підвищена кислотність, а тому воно не придатне до споживання, і ми його не братимемо, – ділиться наболілим Михайло Михайлович. – Хоча і зараз, і раніше ми його вирощували і вирощуємо за однаковою технологією. Та й ще щось таке у насінні почали знаходити – якісь різні елементи, яких раніше не було у списку «оціночних» категорій».

Тому соняшник залишається на складах нереалізованим, а господарству треба ж якось виживати, закупляти паливно-мастильні матеріали, на які ціни – захмарні. А вже про мінеральні добрива нема чого й мову вести! Такі фантастичні ціни на них і наснитися не могли жодному фермеру.

«До повномасштабного вторгнення російських військ в Україну найдорожча селітра коштувала 10 тисяч гривень за тонну, а дизельне пальне коливалося від 14 до 30 тисяч гривень. Зараз тонна селітри у кілька разів дорожча, і соляра теж досягає 38-40 гривень за літр», – зазначив заступник керівника кооперативу.

1avishemyku

Віктор Шестак,Михайло Купрієнко

 

Агроном сільськогосподарського кооперативу «Полісся» Віктор Шестак вважає, що цьогоріч на весняні роботи з вирощування майбутнього врожаю значно впливає і повінь – багато гектарів площі залишаються підтопленими.

1atracgrunt

Трактор в полі готує грунт для посівів культур

 

«У деяких аналогічних господарствах вже виконали такі роботи на полі, до яких ми ще не бралися, або тільки починаємо, – зауважив агроном. – Наприклад, овес можна було давно посіяти, а ми цього поки що не можемо зробити, оскільки неможливо вийти в поле і підготувати площу під посів. Це все через надмірну вологість ґрунту».

 

Патріотичні люди в Кувечичах

 

Господарник Михайло Михайлович розповів, як під час навали російської орди танкісти рухалися вулицею села, і економіст сільськогосподарського кооперативу 35-річний Юрій Котов став на заваді ворога.

Про що він думав тоді, безстрашний Юрій нікому вже не розкаже, бо російський танк і не думав спинятися, та на очах його дружини розчавив відважного чоловіка…

Коли селом рухалася колона військової техніки, він вибіг на дорогу, і, сподіваючись на те, що росіяни зупиняться, став кричати «Стій» і розставив руки, ніби символічно зупиняв їх, – пригадує ті жахливі дні заступник голови кооперативу. – Але вони переїхали його, і потім інша техніка розтоптала…

І хоча окупанти заполонили найближчі села, в цих жахливих умовах працівники кооперативу налагодили безкоштовну роздачу молока тим, хто його потребував.

 

Попри труднощі, у поле виїжджають трактори…

 

Господарство, як вже було зазначено вище, утримує 1200 голів великої рогатої худоби. І хоча тут теж є проблеми зі збутом молока, але колектив не планує зменшувати поголів’я худоби.

1astado

Дійне стадо скорочувати не збираються

 

Тож як би там не було, але український фермер-господарник із села Кувечичі Михайло Купрієнко та його син Віктор Михайлович дивляться у завтрашній день з надією та неабияким оптимізмом. Вони впевнені, що після нашої перемоги над російським ворогом-нелюдом все у нас налагодиться: будуть і стимули та зацікавленість для українських фермерів у вирощуванні сільськогосподарської продукції, і відкриються різні ринки збуту у різні країни світу.

1adedok

А тому, як і раніше, вирушають щодня у широке поле кооперативу «Полісся» трактори, аби підготувати ґрунт для вирощування нового врожаю. Ось і цього разу, коли ми прибули на поле кооперативу за село, тракторист Олександр Дедок спокійно керував агрегатом, і величезний трактор, віддаляючись від нас, перетворювався у маленьку рухому краплинку, рухаючись у безмежну широчінь чорнозему, який, здавалося, поєднувався десь там, за горизонтом, з блакитною виссю піднебесся… А я, дивлячись йому услід, подумав: ось на цьому чистому полі народжуватиметься незабаром нове життя усіляких культур, а отже розквітне й Україна, завдяки як нашим хоробрим воїнам, що ведуть запеклу боротьбу проти російського загарбника, так і нашим фермерам, які з діда-прадіда не мислять іншого життя, як працювати на важливій і потрібній хліборобській ниві…

 

Сергій КОРДИК, фото Миколи Тищенка

Схожі матеріали (за тегом)