Про життя громади в умовах зовнішньої війни й внутрішньої собачої гризні повів мову з виконувачем обов’язків голови Бобровицької міської ради Геннадієм Іванюком.

– Геннадію Івановичу, наприкінці минулого року через депутатський егоїстичний розбрат збирався залишити посаду перший заступник голови міськради Володимир Данішевський. Чим він їх так розгнівив? Адже попрацював у міськраді недовго?

– Досвідченому правнику вистачило часу, щоб недобросовісні розпорядники місцевим бюджетом занепокоїлися, бо відчули, що втрачають вплив при розподілі грошей на «відкатні» й просто безглузді проекти. Свого часу український байкар Леонід Глібов перефразував народну мудрість так: «Кому вона потрібна, така дитина, вустами якої глаголить істина?» Володимир Борисович не просто став говорити про нерозумне витрачання бюджетних грошей, а й почав докопуватися до нечесних схем, опираючись на досвід роботи в органах прокуратури. Це неабияк бісило місцевих політиканів. Громада ж, уберігши в кінці минулого й на початку цього року бюджетні гроші від розтринькування і розкрадання, навіть у трудні воєнні місяці зуміла зміцнити базу комунального господарства, вклавши в неї більше двох мільйонів гривень. На ці кошти придбали асенізаційну машину ГАЗ 5312, автовишку ГАЗ 3307, чотири нові глибинні насоси і чотири відремонтували, замінили 300 метрів старого водопроводу на новий з поліетиленових труб, забезпечили комунальну техніку шинами, акумуляторами, запчастинами. Комунгосп має три потужні генератори для забезпечення безперебійної роботи водоканалізаційної мережі міста, пересувне приміщення для перебування в негоду машиністів насосних установок, необхідний запас солі і піску для приготування суміші на слизькі дороги й тротуари. Укладені договори на придбання подрібнювача гілок, трала для перевезення спецтехніки. Трал потрібен для мобільної роботи генераторів на водогоні й каналізаційних колекторах, доставки важкої спецтехніки до місць усунення аварій. Дробилка забезпечить заготівлю щепки для твердопаливних котлів і в окремих випадках – для пічного опалення. Заодно розчистимо узбіччя доріг і вулиць від чагарників. Розумне використання місцевого бюджету дає нам можливість запланувати на наступний рік зміцнення матеріальної бази комунальної служби ще на шість мільйонів гривень. За ці гроші комунальники придбають спецмашину для ремонту доріг пневмоструменем. Цього року ми залучали для цієї роботи найняту техніку, платили за ремонт квадратного метра 500 гривень, а в деяких виконавців ціна доходить і до 800 гривень (від такої ми відмовилися). Вартість цієї роботи власною спецмашиною – 150-200 гривень, ще і в інших громадах можна буде підзаробити. Замовили цей дорожній самохідний агрегат на заводі в Броварах. Заплатить наш «Міськдобробут» 2 мільйони 300 тисяч гривень. Потрібна буде й самоскидна машина, сподіваємося, допоможе товариство «Земля і воля».

– Комунальна служба в особі колишніх керівників, а потім нового директора конфліктувала з керівниками громади. Найгарячіше скандалив новий директор Володимир Дворник, котрий і досі пише в соцмережі різні пасквілі, здебільшого на Данішевського, бо, мовляв, саме перший заступник голови «попросив» його з посади. А Дворник, здається, не був помічений у «схемах»…

– Насправді Володимир Дворник звільнився з роботи згідно з написаною ним особисто заявою, за згодою сторін. Потім передумав і хотів відкликати свою заяву, але для цього потрібна була і наша згода, яку ми не дали. Він ніби й не встиг долучитися до реалізації мільйонних проектів, але замашки до цього проявив чи не з першого дня. Щоб мати дурнякові «кишенькові» гроші, оформив на роботу «мертву душу» аж із Батурина. «Заробив» цей чоловік близько 20 тисяч гривень, хоча його ніхто не бачив на роботі. Новий директор вперше в комунгоспі обзавівся персональним водієм. «Запанів» і в ставленні до роботи. Якось їду раненько по заметеному снігом місту – і не бачу жодного очищувача вулиць і тротуарів від снігу, зателефонував директору комунальної служби і запитав, чому не працює спецтехніка. Невдоволений від того, що так рано потурбував його, директор сердито виправдався, мовляв, він ще спить. Іншим разом зателефонували директору в не робочий час, коли буря зірвала чистину даху контори комунгоспу, ще й дощові хмари нависали. Керівник і цього разу назвав «поважну» причину, через яку не може приїхати організовувати латання даху: у нього вихідний. Хоча в комунальників, як і в служби з надзвичайних ситуацій, часто трапляється нерегламентований режим роботи, директор мав би це знати.

– Ну а стосовно хазяйновитості й відповідальності Володимира Дворника? Чув, він, обійнявши посаду директора, не організував навіть інвентаризацію наявного в «Міськдобробуті» майна, тож не виявлена й пропажа асенізаційної бочки і вакуумного насоса на чималу суму.

– Пропажа на совісті колишнього директора комунгоспу, його заступника і «благодійниці» від нардепа Приходька. Але й новий директор Володимир Дворник мав би потурбуватися про повернення комунгоспу дорогого майна, висунувши цю вимогу своїм попередникам, адже це при їхньому керівництві бочка і насос були змонтовані на «благодійну» автомашину, з таким новим укомплектуванням і повернули орендодавиці доукомплектовану і відремонтовану за кошти комунгоспу жижевозку. Дуже дорого обійшлася комунгоспу «благодійність» від нардепа на два місяці. Ще дорожче коштувала б для громади робота Володимира Дворника: у попередника була місячна зарплата 25 тисяч гривень, новий директор зажадав спочатку 32 тисячі, але дуже швидко підняв вимогу до 45 тисяч гривень. А якою енергією до роботи він володіє і з яким хазяйновитим природним даром – роздивилися швидко, слава Богу, допомогли й працівники, що швидко розчарувалися новим директором. Зараз на цій посаді працює Юрій Зазимко.

– Недавно розпочала письмову скаргову війну з керівництвом міськради депутат Валентина Швитай, здається, через «оптимізацію» її посади.

– Про надмірно роздутий штат в адміністрації громади та її галузях заговорили на сесіях міськради ще в кінці 2021 року. Підтримували це депутати і більшості, і меншості. Проте депутати від партії «Наш край» дуже вже захотіли стати до керма оптимізації, щоб зберегти посади лояльним до них працівникам. Ми не погодилися на таку вимогу, оскільки не їм, а нам працювати з «оптимізованою» командою, відповідати перед громадою за результати роботи. Тож, починаючи скорочення кадрів, ретельно проаналізували ефективність роботи кожного. Стосовно ж Валентини Швитай, вона протягом п’яти років працювала на посаді головного спеціаліста, інспектора архітектурно-будівельного контролю. Стали вивчати, що такого корисного для громади добилася ця інспекторка, і не було за що зачепитися. Якість виконання будівельних проектів бюджетного фінансування контролював найнятий з Києва інспектор з відповідною ліцензією. Коли він не помітив брак роботи на реконструкції площі, тривогу підняли ми з Володимиром Борисовичем, і аж ніяк не наш інспектор Швитай. Ще раніше не побачила вона й провалів в ході реалізації проекту очисних споруд за 4,6 мільйона гривень, на цьому об’єкті зараз бур’яни гудуть, за що заплачено з бюджету мільйони. Контрольними питаннями займалися ще двоє посадовців. Зараз же замість трьох фахівців успішно справляється з цією роботою досвідчений архітектор громади. Посада ж інспектора архітектурно-будівельного контролю взагалі відсутня в переліку посад в органах місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабміну, вона передбачена в органах виконавчої влади – районних адміністраціях і вище. У Бобровиці цю посаду створили свого часу під Валентину Швитай. Але й сама вона за п’ять років ніде не підвищувала свій фах, хоча могла б одержати й відповідний сертифікат, і громада не наймала б чужого інспектора. Натомість вона активно накинулася на створення в міськраді нового великого відділу, роздуваючи ще більше штат. Тепер «пірнула» в соцмережу, створила низку паскудних «ботів» під гарними назвами: «Зорі Чернігова», «Кирило Сваровський», «Валентин Бойченко» тощо. Але на брехні, як то кажуть, далеко не заїдеш. Доречна й ще одна мудрість: «Від дурості ліків немає».

– Коли в міськраді готувалося захоплення влади меншістю депутатів, до них примкнули були депутати від більшості Людмила Луценко і Вікторія Лисенко, але на роботі їх не «оптимізували»…

– Я вже казав, на що звертаємо увагу в ході оптимізації кадрів, в тому числі потрібно не гратися в політиканство, а грамотно й відповідально працювати. Під керівництвом Людмили Луценко культпрацівники громади на потрібному рівні проводять роботу, продуктивно працюють і на допомогу армії – півмільйона гривень зібрали на благодійних концертах і ярмарках, сплели більше п’яти кілометрів маскувальних сіток, беруть активну участь в інших благодійних акціях у населених пунктах громади. Долучається наша культура до встановлення зв’язків з благодійними організаціями Польщі, Німеччини, США, Індії, інших країн. У перші дні війни працівники відділу культури та туризму сформували свої загони гуманітарної оборони – почали випікати хліб для потреб ЗСУ та найбільш соціально незахищених категорій населення. У кінотеатрі «Прогрес» відкрили «гуманітарну шафу», куди небайдужі громадяни приносять одяг та взуття для допомоги внутрішньо переміщеним особам. За зібрані благодійні кошти придбали чотири генератори, передусім для шкіл і військових, тканину для пошиття спідньої білизни, взуття для військових, шкарпетки і рукавиці, спальники, шанцеві інструменти, два акумулятори, сухі душі, пальне і 300 літрів соління на передову, допомогли у придбанні тепловізора, пошитті аптечок та розгрузок. У нещодавно відремонтованій кімнаті КЗ «Публічна бібліотека» для дорослих постійно проходять майстер-класи для дітей та дорослих, кошти від яких перераховують на потреби ЗСУ. Проведено утеплення школи мистецтв на 104300 гривень, зроблено ремонт коридору, закуплені двері, відремонтований котел – за спонсорські і бюджетні кошти. За бюджетні кошти проведені ремонти в бібліотеці, кінотеатрі, Бобровицькому будинку культури й Старобасанському сільському. Як бачите, ми не помилилися, залишивши на посаді Людмилу Луценко. Це ж можу сказати і про директора Бобровицької першої школи Вікторію Лисенко. У ці важкі і небезпечні місяці вона зуміла забезпечити потрібні умови для безпечного навчання учнів, у школі є де заховатися діткам і вчительському персоналу від ворожих бомбардувань і обстрілів, працює учнівська їдальня, у класах тепло й затишно, підтримуються постійні зв’язки з батьками учнів. Громада придбала новий шкільний автобус на 32 місця з пасками безпеки, невдовзі ще один. Уряд Австрії передав шкільний автобус підвищеного комфорту, пристосованого для потреб дітей з інвалідністю. Вчителі одержали 56 ноутбуків для забезпечення якісного освітнього процесу. Усе зроблене і надане не з неба впало.

– Бобровицька міськрада та її виконавчі органи продуктивно працюють з благодійними організаціями. Зі скількома конкретно?

– Статистикою не цікавився, але в пам’яті тримаю з півтора десятка таких доброчинців: державних, благодійних, релігійних тощо. Допомагають у різних напрямках. Так, Всесвітня лютеранська організація фінансує ремонт Новобиківського міжшкільного навчально-виробничого комбінату, вже освоєно десь за 700 тисяч гривень. Після перевірки представника організації фінансування продовжиться. До речі, цей комбінат знаходиться на території Новобасанської громади, але фінансувався здебільшого з Бобровиці. Своїм рішенням ми й передали цю установу Новобасанській громаді, але нові господарі вирішили ліквідувати міжшкільний комбінат, а в його приміщеннях створити комунальну службу. Ініціаторам цієї ідеї чомусь байдуже, що діти з небагатих родин втратять можливість одержати робітничі спеціальності тракториста, водія, зварювальника, програміста, швачки, кухаря. Бо без оплати за навчання на спецкурсах випускники сільських шкіл не одержать водійське посвідчення. І на комп’ютері задарма ніхто не стане вчити, та й інші спеціальності, які безоплатно опановують в учкомбінаті, стануть недоступними для дітей з незаможних родин. Тож наша міськрада прийняла рішення про повернення міжшкільного комбінату під нашу опіку. Для фінансування ремонтних робіт відшукали спонсора, решту витрат беремо на себе. Зарубіжні благодійники надають широкий асортимент іншої допомоги жителям нашої громади та військовим.

– А спонсори не дорікають вам, і нам, жителям, що і в нас є голови й міцні руки, й ресурси під ногами, та й Бобровицю дуже бідною не назвеш?

– Представники благодійних організацій приїжджають до нас і вочевидь переконуються, що і в нашій громаді люди не сидять, склавши руки, й чекають манни з неба. Тільки в товаристві «Земля і воля» працює близько півтори тисячі хліборобів, заробляють собі на хліб і щомісяця бюджет наповнюють. Є й інші, дещо менші трудові колективи, теж працюючі. Добре розвинуті в нас торгівля й волонтерський рух. Але, як на мене, громада значно втрачає від недоумкуватих політичних ігор, постійної боротьби за владні портфелі. От якби відмовитись від цього і спрямувати всі можливості на розквіт громади, підняття життєвого рівня наших працьовитих людей! Для цього не треба їхати кудись по досвід, в тому числі з об’єднання спільних виробничих зусиль на благо людей, розбудови місцевої інфраструктури. Для прикладу, ремонт доріг за кошти господарства проводить в громаді, як правило, товариство «Земля і воля», і цього року відремонтувало дороги від Бобровиці до Ярославки, Старої Басані, Пісок, і по селах. Від Бобровиці до Нової Басані, до Кобижчі й першу вулицю Носівки, чималий відрізок відремонтували до Браниці. Долучилося до цієї роботи й Управління капітального будівництва обласної адміністрація. У своєму селі Козацьке відремонтувало 5 кілометрів асфальтівки місцеве аграрне господарство. На жаль, на цьому завершується перелік учасників співпраці на внутрішніх дорогах громади, хоча багато земель сільськогосподарського призначення орендують далеко не бідні агрохолдинги, і їхній важкий транспорт не по небу літає, а по дорогах їздить, на ремонтні роботи яких і з місцевого бюджету виділено майже три мільйони гривень. Де беруться ті мільйони і як би їх примножити – не чую жодних пропозицій і починань від войовничих депутатів, «оптимізованих» фахівців, довгоязиких «розумних» соцмережевих «блогерів». На зорі проведення децентралізації місцевої влади уряд радив об’єднуватися в громади навколо спільних проектів розвитку економіки й інфраструктури. Бобровицький район розірвали на дві громади, і в обох немає такого об’єднуючого проекту. Важко створити його зараз, хоча питання наповнення бюджету загострилося в рази, а з нього треба фінансувати освіту, культуру, комунальну службу, медицину і найголовніше – армію. В інтерв’ю ЗМІ міністр оборони Олексій Резніков визнав, що зарплати військових «просіли» приблизно в півтора рази, і жодної індексації в 2023 році не передбачається – на це немає коштів. «Гроші для доплат треба взяти з бюджету, до якого скорочуються податкові надходження через великі втрати економіки. Ще потрібні гроші на обмундирування, харчування, на виготовлення сучасних снарядів, коли вартість одного сягає за дві тисячі євро, а на добу їх потрібно до шести тисяч різного типу». На фоні цієї фінансової скрути виникає запитання державної ваги: як назвати «патріотів», які самі нічого значимого не роблять для розвитку економіки, створення робочих місць, натомість своїми придуркуватими «ботами» нападають, закликають до руйнувань ті виробництва, які це роблять добросовісно, постійно наповнюючи бюджет? Перепадає в соцмережі і нашій владній команді за те, що не підтримуємо їхню «ворожу для держави» боротьбу, й за те, що взялися за оптимізацію роздутого штату. Скажімо, в головній лікарні «оптимізували» 20 технічних працівників, з яких завгосп одержував зарплату більшу, ніж лікарі з вищими категоріями. Платили зарплату й водіям без машини, що протягом двох років стояла на ремонті. Виявили й інші джерела марнотратства бюджетних грошей. Провели скорочення кадрів у всіх структурах міськради і громади. Адже й представники благодійних організацій цікавляться питаннями, як ми хазяйнуємо за бюджетні кошти. Схвально відгукнулися про створення фонду тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб: 62 домогосподарства прихистили цих людей, за надане ним безплатне житло ми вже компенсували майже 130 тисяч гривень. Міськрада продовжує відшкодовувати вартість проїзду автомобільним та залізничним транспортом пільгових категорій населення – 1 мільйон 25 тисяч гривень за 11 місяців. Надано майже півмільйона гривень матеріальної допомоги, за якою звернулося 162 жителів громади, котрі опинилися в скрутному матеріальному становищі. Наводжу ці приклади, і далеко не всі, які потребують бюджетного фінансування. Їх не в силах перекрити наші волонтери й благодійники, про яких писала вже газета, нагороджених подяками міської, обласної рад, Чернігівської ОВА: Вікторія Малюх, Сергій Чубовський, Олександр Мринський та ряд інших. Та чи не найголовніше: громада живе, забезпечена харчами та іншими товарами (передноворічні черги свідчать, що є за що купувати), у будинках і квартирах є газ, у Бобровиці – безперебійне водопостачання, по селах громади організовується збирання сміття і вивезення на упорядковане звалище, терпиме й електрозабезпечення. Не вистачає найголовнішого – Миру! Громада відповідально працює на наближення Перемоги. Що заважає нам на цьому шляху – дещо назвав, над рештою самі задумайтеся і долучіться до ліквідації цих причин.

Зі святами вас дорогі земляки – хоробрі воїни і самовіддані працівники тилу! Хай здійснюється у вашому житті все, що самі собі бажаєте!

Інтерв’ю записав Григорій ВОЙТОК