Дуже вдячний вам за підняту проблему додаткових оплат за споживання газу. Перед цим подякував земляку, моєму хорошому товаришу Миколі Турчину, який своєю публікацією у вашій газеті від 14 липня «Скільки ще нових «платіжок щастя» придумають національні газопостачальними для незалежної української нації» наштовхнув і мене до обговорення цього, вважаю, «шкуродерного» питання.

Я проживаю в Козельці на житловому масиві, названому жартівливо «Оболонь», бо на краю селища. Споруджувати тут свої приватні будинки почали перед розпадом СРСР. Але ми встигли добитися від місцевої влади, щоб до нашого масиву проклали газову трубу за державні бюджетні кошти. А вже по «новонарізаних» вулицях і до будинків підводили газову мережу за власні кошти, самотужки виконали й великий обсяг земельних та інших робіт. Газові труби возили ізолювати на спеціальні підприємства, звісно, теж за свої гроші. Кожному з нас, забудовнику, це обійшлося в «кругленьку суму». Потім нашу газопостачальну мережу «приватизували» постачальники газу.

Таким чином, вони одержали від нас безкоштовно транспортну споруду для торгівлі газом.

Не потративши й копійки своїх грошей, вони тепер мають своєрідний торгівельний «супермаркет», в якому заробляють величезні гроші, ще й нас, споживачів газу, зобов’язують платити за доставку їхнього дорогого товару у нами споруджений «магазин». А якщо заглянути глибше в це «шкуродерство», то стане очевидним й інший факт обкрадання народу: їхній товар (природний газ) не на їхніх заводах чи фабриках виробляється, а видобувається з надр, які за Конституцією України належать народу. Чому в незалежній Україні не поширюється практика інших країн, багатих на газ і нафту, де певний відсоток від продажу цих товарів мають і прості громадяни? Нас навпаки – обкладають все новими й новими платежами за використання нами спорудженого майна й за його технічне обслуговування.

Скажете, в країні війна, треба величезні кошти на оборону. Згоден, але з отих нововведень стосовно передоплати за незрозуміле технічне обслуговування газопроводу й за доставку газу, навряд чи якась копійка піде на оборону країни. А якщо виникне якась необхідність щось відремонтувати на вуличному чи прибудинковому газопроводі, за це нам, споживачам газу, виставлять конкретний платіж, що теж не піде на оборонку. Передоплату ж за нібито технічне обслуговування й оплату за доставку газу придумали, більш за все, щоб газовим баронам не зменшувати зарплати, вищі європейських і американських? І їм байдуже, що в багатьох споживачів газу заберуть останні гривні з найнижчих в Європі пенсій. Бо війна передусім нас, рядових пенсіонерів, поставила на грань виживання, чого не скажеш про продавців і транспортників народного газу. Закликаю їх, щоб схаменулися, пробудили в собі бодай які грамульки людяності у цей лютий час для країни і нас, її громадян! Он навіть Генсек ООН Антоніу Гутерреш звернувся до світових газових магнатів із закликом зменшити свій апетит на прибутки від газового ринку. Я ж звертаюся до своїх, ніби й рідних, але, виходить, й не зовсім рідних…

Іван Сокол, пенсіонер