|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 5:31 | 05.27.2024

КОЛИ ЦЕ НЕ ТВОЯ ВІЙНА - ЦЕ НЕ ТВОЯ КРАЇНА!

КОЛИ ЦЕ НЕ ТВОЯ ВІЙНА - ЦЕ НЕ ТВОЯ КРАЇНА!

Вірші з передової. Полковник Валентин Буряченко

1


Бахмут… Горить і палає, шалений вогонь ні на мить не вщухає.
Тримають позицію наші бійці, втомлені дуже, вони - молодці!
Відбили з півсотні ворожих атак, чимало знищили орків-собак.
Їм сил - до країни любов додає, знають - воюють вони за своє:
землю, свободу, батьків і дітей, за всіх громадян, українських людей.
Наступна атака, знов пруть вороги, мов хвиля…15, і ще 23.
На кожного нашого їхніх аж сім. Строчать автомати по напрямках всім.
Знають бійці, їм би ще хлопців п’ять, без втрат змогли б і цю зграю здолать.
Скінчились гранати, останні набої, прикрив наш боєць побратимів собою..


2


Мати плакала - ридала, сина свого поховала.
Він загинув у бою. За країну, за родину, за сусідки і свою.
Їй сусідка «співчувала», в рану солі підсипала:
« Ой, коли воно скінчиться, вже наповнена криниця,
материнськими слізьми, очі - сповнені журби…»
Іншим у селі казала, що мовляв не сумувала б,
якби сина, що загинув, та від війська заховала.
Ось її - усі живі, бо розбіглись хто куди.
Зять галасвіта подався, жінку вивіз і …сховався.
За кордоном в теплім краї, де живе немов у раї,
без обстрілів, без тривоги. Там чекає перемоги.
Син навчатись в виш подався, в сорок років мрію мав,
Щоб уникнути призову, заплатив - студентом став.
Інший син зробив, що хворий, як він тільки не «косив»,
Зрештой довідку потрібну десь «як треба» попросив.
Внук на всю собі гуляє в барах міста уночі,
хоча кафедру військову свого часу закінчив.
Інший - бізнес підіймає: там узяв, а тут продав.
Шкода кинуть волонтерку, ту, якої трошки вкрав.


3


Від совісті кожного, кожного дій - прямо залежить перебіг подій.
Уявімо картину: коли б як сусідка - любити країну…
Кращі полягли, герої. Суне знов чужа орда.
Ось чужинці вже заходять й до сусідки, до двора.
Та, ховалася в підвалі з двома внуками й синами.
Думали мине їх краями, та стали вмить ворогам холуями.
Питають чеченець й миршавий бурят:«Хохли, ви чє, нашей власті нє рад?
В вашей деревнє єсть  лібо кто, служил в вашей армії, тоєсть в АТО?
Нє скажетє, будєм ми вас убівать».За дядьків вступилася рідная мать:
Навпроти живе укронацистка, підла, підступна, по духу фашистка.
Путіна проклинала,на церкву московську грошей не давала.
Син воював її проти вас. Сина звуть Маляренко Панас.
Ось так і з’являються колаборанти. Ба більше - ганебні раби окупантів.
І скільки сусідів таких серед нас? Щоб вільно жили і загинув Панас.

 

Полковник Валентин Буряченко