«Як можна жити з сім’єю на 200 грамів хліба на день?... Я боровся за Радянську владу, а зараз сидимо голодні…», – витяг із листа до Сталіна, написаний одним із так званих «червоних партизанів» Ніжинщини, місцевого селянина, який допомагав російським більшовикам встановлювати тут «владу рад». Подібними заявами та листами переповнені архіви сучасного СБУ, а в могилах 1933-го разом із жертвами лежать і їхні кати, котрі вмирали з голоду майже нарівні з простими селянами. Втім, є одна могила, «братська», куди з особливими почестями більшовики ховали тих, хто катував і розстрілював у підвалах непокірних українців та забирав у них хліб. Це поховання розташоване в самісінькому серці Ніжина, туди і досі несуть квіти ідеологічні нащадки радянських комісарів. Тих, що забирали хліб…