Поглядом я обмежовував весь простір величезного озера в центрі села. Прозора вода переливалася через закритий шлюз. За кілька метрів від нього – місце для купання. Якраз у спекотну погоду місцеві хлопчаки вправно плавали й не бажали аж ніяк виходити з води. А трохи далі, обабіч широченного плеса – білі лілеї. Поміж них зненацька з’явилися дикі качки, що за деяку мить сховалися в очереті. Як все тут співзвучно і прекрасно! Але цього озера тут би не було, якби не розумна наполегливість тодішнього голови місцевого колгоспу Миколи Петровича Баса. Навіть при реальній загрозі бути покараним він не відступив від своїх мрій і планів…

Наша газета вже розповідала про те, як жителі сіл Ріпкинської територіальної громади Чернігівського району перебували в ізоляції під час перебування російських окупаційних військ у лютому-березні 2022 року. І якби не взаємодопомога та згуртованість – було б складніше у рази. А без підтримки окремих добродіїв і керівників малих та більших підприємств і поготів – життя було б немислиме взагалі.

Дивлюся на гончарний круг – і одразу виникають різні асоціації. І в цій різнобарвності думок вирізняється хвиляста лінія плинності часу, яка так схожа на круговерть нашого життя…

Цю пору року вони чекають завжди з нетерпінням: травень і червень для них – справжня мрія, яка, на щастя, для них щороку збувається. Хтось фантазує про закордонну подорож, а дехто – про купівлю авто, а більшість людей, звісно, прагнуть перемоги та миру… А вони рахують дні в очікуванні весняно-літньої мандрівки за межі свого «пожиттєвого» закладу.

Коли поверхово вдивляєшся у простір, де в нескінченну широчінь – водяне плесо, і навкруги у кілька кілометрів – ані жодного живого об’єкта, то здається, що така величезна площа ніби є мертвою. Але це зовсім не так! На цьому водному дзеркалі (і в ньому теж) – своє життя! А ще, коли дивишся неозброєним оком на заплавні луки, то здається, що картинка однакова всюди. Але то також тільки ілюзія! Насправді ж кожна місцевість, куди дійшла весняна повінь, має свою особливість.

Матінка-природа навчилася пристосовуватися до змін, які виникають через людську діяльність, тож розумно використовує будь-яку ситуацію, аби мінімізувати наслідки зовнішнього впливу. Природнє заліснення територій – один із факторів такого явища.

Відлуння війни Росії проти України вплинуло на всі галузі життя людей. Аграрна сфера – не виняток. Як виживають сьогодні фермерські господарства, від діяльності яких залежить і продовольча безпека держави? Саме про це – у нашій публікації.

Ще не встигли загоїтися рани від Чорнобильської трагедії 1986 року, хоча і минуло вже понад три десятки років, як ненажерливий російський сусід знову завдав українському народові лиха. Хто б міг подумати тоді, що за деякий час трагедія може знову повторитися. Цинічний, підступний і кровожерливий загарбник не приховує своєї мети – знищити українську націю. Але ані звірячі методи російських окупантів, ані природні катаклізми, здебільшого спровоковані людиною, як-от, аварія на Чорнобильській станції, не зможуть стерти генетичну сутність української нації.

Справжня природа вирує у Мезинському національному природному парку. І неважливо, якої пори року ви сюди потрапите, адже все тут гармонійно завжди.

Сім тижнів у полях і лісах знаходилися коні – улюбленці Марії Щербакової з села Вікторівка на Чернігівщині.