У 1978 році виповнилося 87 років з дня заснування при селі Щаснівка сільськогосподарської і ремісничої школи, названої Майнівською на честь поміщиці Олександри Майнової, яка заповіла маєток і землю для цієї школи. За 87 років існування школа зазнала багатьох реформувань, після останньої реформи набула статусу Майнівський радгосп-технікум. Втім, з кожним роком навчально-виробничий заклад розширювався тож потребував нової бази. Не один рік був потрачений на дослідження вибору нової території для будівництва бази, що відповідала б вимогам часу й новим програмам підготовки фахівців сільськогосподарського виробництва.

За давно встановленою традицією, перед 9 Травня генеральний директор товариства «Земля і воля», Герой України Леонід Яковишин публічно вітає фронтовиків Другої світової війни з Днем Перемоги і посилає до кожного ветерана своїх заступників з букетами квітів і матеріальною підтримкою. Відвідує Леонід Григорович відважних воїнів й особисто.

А в нинішній перемогу здобудуть наші мужні захисники

У товаристві «Земля і воля» в розпалі головна весняно-польова робота – сівба кукурудзи на вже підготовлених 27300 гектарах. Залучено до сотні агрегатів, ще більше – трудівників. Для високоефективної роботи такого комплексу потрібні десятки мільйонів гривень. Водночас господарство виконує й додаткове завдання, що не входить в обов’язки аграрних виробників, – ремонтує дороги загального користування по всій громаді. І навіть ті, ремонт яких закладений у планах обласного Департаменту капітального будівництва і навіть Укравтодору.

Після закінчення навчання у Майнівському радгоспі-технікумі все трудове життя я присвятив роботі за фахом. Працював за межами Бобровиччини, але не так уже й далеко, тож часто навідувався у рідне село Осовець і сусідню Щаснівку, звідки родом дружина Наталія. Батьків наших давно немає серед живих, тож ми після виходу на пенсію вирішили віддати перевагу селу, хоча маємо і міське житло під Києвом, дочка з родиною теж у «цивілізації» живе.

Історія цього переробного підприємства тягнеться з 1807 року, саме тоді завершив його будівництво місцевий поміщик Кочубей. У 1854 році на цукрозаводі спалахнуло повстання робітників, в ході якого цукроварню спалили. Тоді й відбулося перше «відспівування» кончини підприємства, отже – й роботи для 118 «чорноробів». Поміщик не став відбудовувати своє виробництво, він і без нього не голодував. Наново побудував цукрозавод поміщик Катеринич в 1897 році. На той час Бобровиця вже мала залізничне сполучення Київ – Курськ.

Незабаром мені виповниться 84 роки, з них майже 53 роки я віддав роботі на вашій прекрасній землі з вашими чудовими трударями й просто милими людьми, від працелюбства й душевного тепла яких я серцем і душею прикипів до Бобровиччини. Тож і в дні страшенного воєнного лихоліття я залишався з вами, дорогими земляками, – кажу так, оскільки переважну більшість свого віку я прожив на цій землі.

Доноси знову стають «секретною» зброєю наклепників. Розрахунок примітивний: в умовах війни слідчі глибоко не копають…

Генеральному прокурору України Костіну Андрію Євгеновичу