Цей документ зпродукували на світ два скромних міністерства молодої країни рад – Наркомздрав і Наркомюст. Називався він постановою «Про охорону здоров'я жінки», яка була опублікована у № 259 Відомостей Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету з підписами Народного комісара охорони здоров'я Миколи Семашка та Народного комісара юстицій Дмитра Курського. У документі з цією невинною назвою повідомлялося – відтепер у країні легалізуються аборти, для якого достатньо всього лише бажання жінки, а оплатить цю процедуру радянська влада.

У глибинці схожого роду операції почали практикувати не відразу, через те що не був відпрацьований механізм від теорії до практики. До Ніжинського округового Охматдиту заяви на дозвіл зробити аборт почали надходити тільки весною 1923 року. Варто зазначити, що станом на 1926 рік Ніжинська округа складалася із 12 районів: Бобровицького, Веркіївського, Ічнянського, Кобижчанського, Козелецького, Комарівського, Лосинівського, Мринського, Ніжинського, Новобасанського, Носівського і Плисківського. На теренах усієї округи дозвіл давали тільки в Ніжині, де їх і робили.

Жінка, яка перебувала у стані вагітності, писала заяву у Відділ охорони материнства і дитинства, де зазначала причину свого вчинку. Аборт проводився із дозволу завідувача округового Відділу охорони здоров’я та завідувача Охматдиту. Незважаючи на задекларовану безкоштовність процедури, плата за аборт була 5 рублів, в окремих випадках він дійсно був безоплатний, якщо підтверджувалася неплатоспроможність громадян. В основній своїй масі прохачами виступали жінки, спочатку вони вказували лише прізвище та ім’я, рідше – по батькові (хто з сорому, а хто від зайвого осуду), а з часом і домашню адресу. Лише в поодиноких випадках заявниця зазначала, що «муж против операции ничего не имеет». Цікаво, що перші заяви надходили від представниць не титульної нації. Серед причини, що спонукали до аборту, вказували: бідність, багатодітність (від 2 до 7 дітей), погане здоров’я не тільки дружини, а й чоловіка. Слабке здоров’я не у всіх випадках підтверджувалося довідкою від лікаря. Аборт називали: «прерывания беременности», «вычистка», «выскабливание матки». Аналізуючи зміст заяв складається враження, що більшість їх писалися не по скрутності становища, а по трафарету.

28 жовтня 1923 року подібна заява надійшла із Володькової Дівиці. Прохачкою виявилася громадянка Пава, дружина секретаря сільради (з немісцевих). Заява підтверджувалася довідкою про малозабезпеченість, яку підписав голова, секретар та член комвзамдопомоги. Звісно, кому як не керівній верхівці жалітися на бідність.

Завідувач Охматдиту давав дозвіл, на підставі заяви та декрету № 259, про здійснення лікарем аборту. Лікар Акушерсько-гінекологічного відділення округової лікарні, а згодом і завідувач пологового будинку Топаз першим в окрузі почав робити аборти. З часом, коли кількість охочих зросла і лікар не вправлявся з навантаженням, було дозволено проводити аборти у пологових будинках при медичних дільницях.

На засіданні Відділу охорони здоров’я 11 листопада 1924 року, завідувач округового Охматдиту Омельченко запропонував створити абортну комісію, через те, що бажаючих була велика кількість, а діюча система надання дозволу не справлялася з навантаженням. Така комісія була створена із п’яти осіб, до складу якої увійшли: завідувач Охматдиту, завідувач Жіночим відділом, завідувач консультацією вагітних, завідувач консультацією для грудних дітей та юрист. Крім цього активно почали проводити моральну боротьбу шляхом консультацій та організації ясел. Дані заходи не давали потрібного результату, а ситуація почала виходити з-під контролю. Влада змушена жорсткими методами уповільнювати наростаючу абортну хвилю.

Агітплакат СРСР проти кримінальних абортів, 1925 рік

На законодавчому рівні це відобразилося постановою від 27 червня 1936 року Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів«О запрещении абортов, увеличении материальной помощи роженицам, установлении государственной помощи многосемейным, расширении сети родильных домов, детских яслей и детских садов, усилении уголовного наказания за неплатёж алиментов и о некоторых изменениях в законодательстве о разводах» аборти були обмежені. Вони допускалися у випадках, коли продовження вагітності становило небезпеку життю або загрожувало тяжкими наслідками здоров'ю вагітної жінки, при наявності важких спадкових захворювань батьків.

На підставі Указів Президії Верховної Ради СРСР від 21 листопада 1941 року «Про податок на неодружених, самотніх і бездітних громадян СРСР» і від 8 липня 1944 року (розділ IV «Про податок на неодружених, самотніх і малосімейних громадян СРСР») запроваджувався податок на бездітність з подальшими доповненнями та змінами. Бездітні чоловіки віком від 20 до 50 років та бездітні заміжні жінки від 20 до 45 років повинні були відраховувати в бюджет держави шосту частину свого заробітку. Тобто, вибирай: або створюєш сім’ю народжуєш дітей або поповнюєш державний бюджет. Ці законопроекти дали свої плоди, тому що надходження до держбюджету були мінімальними як і мінімальна була кількість бажаючих абортуватися.

У розпал Другої світової війни німецький лікар, який обстежував полонених дівчат із СРСР, відправлених до Німеччини на примусові роботи, вирішив звернутися до Гітлера із закликом негайно розпочати мирні переговори. Він писав: «Россию победить невозможно, пока у этого народа такая нравственность: более 90% обследованных мною лиц женского пола от 15 до 20 лет – девственницы».

Після подолання воєнної розрухи та покращення демографічної ситуації, радянське керівництво в цьому плані повернулися до своєї практики 20-х років. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 серпня 1954 року кримінальна відповідальність за вчинення аборту знову була скасованою. Указом від 23 листопада 1955 року «Про скасування заборони абортів» встановлено кримінальна відповідальність лише для осіб (в тому числі лікарів), які роблять аборт поза лікарнями або іншими лікувальними закладами. Покарання посилюється в разі, коли аборт зроблено в антисанітарних умовах чи особою без належної медичної освіти. На той момент в багатьох країнах Заходу аборти лишалися нелегальними. Наприклад, у США аборти були повністю декриміналізованими лише у 1973 році, у Франції - у 1974 році. В Ірландії вони в одиничних випадках були дозволені лише влітку 2013 року.

Певним сповільнючим чинником у протиабортному русі став фільм режисера Джека Дуєйн Дєбнера «Безмовний крик», який вийшов у США у 1984 році. У півгодинній кінострічці показаний процес аборту через ультразвук, а плід скрикує від болю і дискомфорту.

Кадр із фільму "Безмовний крик"

Святі Отці, зокрема Василій Великий, Григорій Ніський, церковний письменник Тертуліан, аборти називають однією із форм вбивства. В деяких Отців церкви зустрічається думка, що духи злоби піднебесної відчувають про скоре народження генія усіляко підштовхують майбутню маму перервати вагітність і тільки заступництво світлих сил не дає справдитись вбивству. Підтвердженням цієї думки древніх ми можемо знайти і сьогодні. Відомого португальського футболіста, п'ятиразового володаря Золотого м'яча, чотириразового володаря Золотого бутса УЄФА Кріштіану Роналду могло б не бути. У сім'ї кухаря Марії і садівника Жозе Авейру вже було троє дітей. У зв’язку з нестатками сім'я не могла дозволити четверту дитину. Марія записалася на аборт, але через збіг обставин операція не відбулася. Цікаво, якби закон про легалізацію абортів був прийнятий кількома століттями раніше, можливо, в історії людства й не було б таких видатних постатей, як Томас Едісон, Марія Кюрі, Дмитро Менделєєв, Майкл Фарадей, Тарас Шевченко…

А, втім, ми всі, без перебільшення, від народження чемпіони та переможці, адже лише один із близько 20 мільйонів сперматозоїдів досягає своєї мети. А якщо хтось з народжених не стане генієм чи світовим чемпіоном то точно буде помічником і опорою на старість, а як наслідок буде вирішена ще одна проблема, проблема із будинками для людей похилого віку.

В Україні рівень абортів та їх наслідки масштабні. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів залишається найвищим серед країн Європи і становить 84 – на 100 пологів. Спостерігається тенденція до підвищення кількості абортів у вагітних вперше, наслідком яких є високий рівень захворюваності та ризик безпліддя. У 2016-му число абортів становило близько 150 тисяч. 80% жінок переривають вагітність за власним бажанням у зв’язку з власною незахищеністю – відсутністю житла, роботи, через фінансову скруту, сімейні негаразди, нестабільну ситуацію в державі, невпевненість у завтрашньому дні. Наскільки дані причини є дійсно аргументованими, сказати важко. В наші дні був створений пілотний проект допомоги вагітним жінкам, які опинилися у скрутному матеріальному положенні. Через рік проект припинив своє існування, через те, що за період його дії жодна з мам з даної категорії не звернулася за допомогою. Протягом всієї історії мало яке десятиліття було часом спокою та стабільності, а жінки народжували дітей і виховували їх, незважаючи ні на що.

Було б несправедливим перекласти всю відповідальність за аборт на матір. Винним може бути батько дитини, який прямо примушує матір до аборту або робить це у непрямий спосіб. Відповідальність інших осіб можна вважати такою самою, а іноді навіть більшою, ніж самої матері. По великому рахунку, всі ми являємося співучасниками аборту адже у систему обов'язкового медичного страхування закладені кошти і на їх.

У світі тривають дискусії і суперечки щодо морального та правового статусу аборту. Дві основні групи називають себе «за вибір» (право жінок вільно розпоряджатись власним тілом і репродуктивними планами) і «за життя» (з притиском на права плоду на життя). Кожна група, з різними результатами, прагне впливати на громадську думку і добитися правової підтримки своєї позиції.

Пам'ятник мамі і її ненародженій доньці в Словаччині

Аборти були основною причиною смертності у всьому світі в 2019 році, згідно з даними, 42,3 мільйона немовлят убитих у всьому світі. Для порівняння: 8,2 мільйона померло від раку; 5 мільйонів – від хвороб, пов’язаних з курінням, 1,7 мільйона – від ВІЛ / СНІДу. Кожен з цих 42 мільйонів абортів є живою людиною, чиє життя було насильно знищене в утробі матері. У кожної майбутньої дитини вже була своя унікальна ДНК, що відрізняла її від їх матері, але доки абортна курка несе золоті яйця, все залишиться на своєму місці.

Коли людина або родина, держава чи народ виходять на певний рубіж, вони аналізують пройдений шлях, осмислюють здобутки і втрати, намагаючись зробити певні висновки. Нині чимало непростих запитань постає перед кожним громадянином нашої держави. Чому ми не можемо зупинити те, що відбувається у нас часто всупереч всякому здоровому глузду? Де причини нашого безкультур’я і бездуховності? Що треба зрозуміти нам у нас самих, щоб почати вирішувати на кінець хай і не прості, але посильні завдання? Нація з тисячолітньою історією не має права бути легковажною у ставленні до свого майбутнього, а хліба, сонця і води вистачить нам всім тільки потрібно залишатися людяними. Й тоді саме визначення – ЛЮДИНА й справді, звучатиме гордо.

Сергій ТИМОШИК

с. Володькова Дівиця

* Вислів «слон в кімнаті» є метафоричною ідіомою в англійській мові для важливої або величезної теми, питання або спірного питання, що є очевидним, або що всі знають про це, але ніхто не згадує і не хоче обговорювати, тому що це приносить дискомфорт, викликає збентеження в особистому, соціальному чи політичному плані, викликає суперечки, підбурливі настрою або є небезпечним.