Ієросхимонах Григорій (в миру Григорій Остапович Голуб)

У засновника козацького скиту – шляхетне походження. Він був нащадком видатного гетьмана Оліфера Голуба (представився Господу 1628-го року), найближчого соратника і наступника гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Крім того, як пише дослідник афонської спадщини України, директор однойменного інституту Сергій Шумило, козак Григорій Голуб приходився внучатим племінником гетьману Івану Самойловичу. 

«Він також мав родинні зв’язки з гетьманами Іваном Скоропадським та Павлом Полуботком. А два його троюрідні брати були найближчими соратниками Івана Мазепи і Пилипа Орлика», - коментує Сергій Шумило.

Сам ієросхимонах Григорій (в миру Григорій Остапович Голуб) навчався у Києво-Могилянській академії, з 1723 року мав звання значкового товариша та бунчукового товариша Ніжинського полку на Чернігівщині, брав участь у Гілянсько-Сулацькому поході на Персію. Згодом він полишає військову кар’єру і приймає у Києво-Печерській Лаврі чернечий постриг, а згодом вирушає на Афон, де й засновує між 1744 – 1746 роках «козацький» скит «Чорний Вир».

Дослідник нещодавно знайшов в архівах Афону унікальний документ – лист ієросхимонаха Григорія на ім’я кошового отамана Війська Запорозького, останнього отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського. Лист датовано 1768 роком.

«Вашей всемилости млстиваго благотворителя всеусердный благожелатель и богомолец всегдашний Иеромонах Григорий», - це лише частина тексту, опублікована дослідником, яка свідчить про сталий зв'язок афонських ченців та запорозького лицарства.

Можливо, це один із останніх листів до гетьмана Калнишевського, адже відомо, що 1775 року за наказом московської імператриці Катерини ІІ було зруйновано Запорізьку Січ. У той час козаки не встигли повернутися з турецької війни, тому обороняти вольницю не було кому. Московіти у кращих національних традиціях розграбували військову скарбницю, припаси, архів, церкву. Разом зі старшиною Калнишевського 25 червня 1776 року заарештовано і на пропозицію Потьомкіна довічно заслано до Соловецького монастиря, куди доправлено наприкінці липня 1776 року. Монастирському керівництву наказано утримувати Калнишевського «без відпусток із монастиря, заборонити не лише листування, але ще й спілкування з іншими персонами і тримати під вартою солдат монастиря».

Згідно кількох архівних документів, які вдалося відшукати в архівах, станом на 1775 рік засновник «Чорного Виру» був ще живим і продовжував керувати та будувати у своєму козацькому скиту на Афоні. На цей час йому мало виповнитися не менше 80-ти років.

Віталій НАЗАРЕНКО

Фото Сергій Шумило