Про захоплення козами Володимира Киричка із Талалаївки ми вже розповідали раніше на сторінках газети, після чого багато наших читачів звернулося до нього із бажанням купити козенятко чи просто отримати якусь пораду. Улітку щодо продуктивності кіз Володимира Андрійовича не на жарт розгорілися дискусії у соцмережах. Одна із кіз, Аліса, за добу давала надій понад 9 літрів. 15 липня господар запросив і мене, як журналіста, зафіксувати цей результат.

Вальці донька привезла нові ходунці. Дуже зручні. На них вона майже впевнено дибає аж на вулицю в бажанні когось зустріти там та язиком «зачепитися». Цього разу не вийшло, бо всі кудись поспішали.

Квітка діда Андрія була останньою коровою на селі.

35-літня Марина Денисенко із Талалаївки рівно рік тому, у період війни започаткувала свою справу як підприємець.

Мар’яні Бабій із Липового на початку літа виповнилося всього 12 років. Восени вона почне навчання у 7-му класі місцевої школи. Якщо брати по роках, то ще зовсім дитина. У такому віці, діти, здебільшого, ще безтурботні.

Корінецьке – село, яке не переплутаєш ні з яким іншим у Талалаївській громаді. Є різні, можливо, заможніші, де проживає більше людей, є і такі, де все заросло чорнокленом і важко здогадатися, де був колись центр… Але ось таке село, до створення стилю і затишку у якому докладають зусиль не епізодично, а стабільно, одне-єдине. Ще за кілька кілометрів до села обкошені обочини. Це все робота працівника з благоустрою Миколи Филона.

– Якби ви тільки знали, які у мене діти! Не дай Боже нікому таких! Геть матір забули. Пройдисвіти, анцихристи, а не діти. І в кого вони такі вдалися? Я ж для них тільки жила, я ж усе їм віддавала, а вони ніколи і не згадають тепер про матір. Я ж їх на світ породила, я їх ростила, а вони тепер жінкам за спідниці почіплялися і нічого за ними не бачать. На матір їм начхати! А знаєте, якими золотими дітьми були, доки не оженилися? Слова проти матері не скажуть! Хоч до рани прикладай... Тепер чужі стали, зовсім чужі, є діти – і ніби немає їх...

Випускний… Уже вдруге в умовах воєнного часу. У цьому святі зустрічаються сум розставання і радість зустрічі з майбутнім… обов’язково мирним у рідній Україні. Чекали його всі. Вчителі – з ноткою розлуки, адже випускають у світ ще одне покоління своїх вихованців. Батьки – зі щемливим хвилюванням, бо син чи донька стали на рік дорослішими. Випускники – з нетерпінням, адже нарешті ось воно – доросле, самостійне життя, до якого ти так довго йшов і про яке ти мріяв…

У житті немає жодної ролі, яка була б важливішою за роль материнства!

Ми не вибираємо час, в якому живемо, та ми можемо вибрати, як жити у той час…