|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 3:44 | 07.19.2024

«Я знов відчула жінкою себе!»

Народний поет України Сергій Дзюба має, справді, феноменальний дар.

233322Він може талановито створювати пісні будь-якого жанру: від потужних патріотичних пісень («Закінчиться війна»), дуже зворушливих родинних творів («Батьку мій»), пристрасної, інтимної лірики («Будь моєю!», «Білі ангели», «Намисто і Струна»), – до жартівливих, дотепних та пародійних пісень («Балада про жабку», «Балада про ліжко», «Балада про яйця», «Опівнічна балада», «Нерозлийкава»).

Це тільки так здається, що створити веселу пісню – легко й просто. Ні, для цього потрібно мати особливий хист – тонке, вишукане, чудове почуття гумору та іронії; оригінальність, неповторність, здатність здивувати та зацікавити; хвацько закручений і парадоксальний сюжет із несподіваним, неочікуваним фіналом; а ще – пародійне, кумедне мислення.

У Сергія Дзюби все це є, причому виходить напрочуд дотепно (чи не кожна фраза – готовий афоризм), доброзичливо та необразливо. Це – такий дуже гарний, сонячний, приємний гумор, від якого настрій тільки покращується, а всі печалі розвіються.

Така й нова пісня «Балада про відьму та екстаз» із фантастично-містичним сюжетом, хоча автор і запевняє, що це – бувальщина. Що ж, йому видніше… А колоритну музику створив лауреат багатьох міжнародних премій та конкурсів, відомий український композитор і популярний співак Петро Лойтра, з яким дуже успішно співробітничає Сергій Дзюба, – разом вони написали близько тридцяти прекрасних пісень. Добродій Петро особисто і виконав цю яскраву і неординарну пісню. А дотепний відеокліп створила знана поетеса зі Львова Надія Бойко.

Як на мене, це – справді, дуже смішно. Раз почувши, я вже не можу забути! Чесно кажучи, хотілося б побувати ось такою колоритною відмочкою. А раптом поталанить знайти такого ж справжнього мужчину, як пан Сергій?!

 

Валентина Чорнобривець     

 

Балада про відьму та екстаз

 

Слова Сергія Дзюби

Музика Петра Лойтри

 

Був час, коли усе вже по цимбалах,

І муха позіхала на столі...

Аж раптом в гості пані завітала –

Влетіла у кватирку на мітлі.

Обрала холодильник для посадки,

Дарма що той, мов танк, задеренчав,

І чемно запитала: «Все в порядку?

Ти що – ніколи відьми не стрічав?!».

Я щось заплямкав вражено губами,

Морським вузлом зв’язало язика:

У мене вдома – зовсім гола дама,

Та ще й мітлу тримає у руках!

Вона ж пройшлась граційною ходою:

«Та що з тобою? Чом, герою, зблід?!

У мене вдома – кепсько із водою,

Я хочу лиш помитися, як слід…».

Давно яєчня на плиті схолола,

Сусід уже сусідку відлюбив,

А пані в ванні – дві години, гола!

Все ж добре, що дружина у батьків...

Наразі вийшла – Боже, ледь не плаче,

Мітлу свою від збудження скубе:

«Я мала все – холодну і гарячу,

Я знов відчула жінкою себе!

 

Та про такого справжнього мужчину

Всім подругам до ранку розповім…».

І я подумав: Слава Україні!

Ну, хоч одній, на диво, догодив.

НОТИ

no1

no2

Схожі матеріали (за тегом)