|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 2:19 | 07.19.2024

Вірші українців перекладені пенджабською мовою

Чудова новина надійшла з Індії – вірші народних поетів України Сергія і Тетяни Дзюби перекладені пенджабською мовою (пенджабі).

Чарівна мова пенджабі належить до індоарійських мов індоєвропейської мовної родини. Нею розмовляють близько 60 мільйонів мешканців Пакистану та більше 25 мільйонів жителів Індії (загалом – 85 мільйонів людей). Мова розповсюджена в східній частині Пакистану (хоч офіційна мова цієї країни – урду), а також у північно-західних районах Індії – в основному, у штаті Пенджаб. Взагалі ж, пенджабі – офіційна мова штату.
Поезії всесвітньо відомих українців переклала знана індійська поетеса та перекладачка Харіндер Чима (Harinder Cheema). А Сергій Дзюба також переклав її проникливі, цікаві вірші українською мовою.

 656556

Крамниця тканин у Пакистані

 

Тож пропоную Вашій увазі вірші Тетяни і Сергія Дзюби пенджабською мовою.

1apend1

1apend2

1apend3

 

А ось як ці вірші звучать англійською в перекладі Принцеси Ловелін Ейо з Нігерії.

By Serhii Dziuba

* * *


On eternity’s silver palm
a little girl
combs her hair
with moonlit comb
and doesn’t see her face
in the capricious mirror

where her glance is
with the wrinkles
of an unknown
woman.

 

* * *


On an island
as distant as Eve’s tears,
hugged tightly
by blinding white rocks,
where the horizon
could be captured
if it didn’t run into the sea,

the music found
a shelter
to give birth
to a Man
and Woman.

 

* * *


Live long,
write little
and don’t blame Heaven
for your sins.

 

* * *


Crying beauty:
her eye –
lashes in tears
attract
a rainbow.

 

* * *


Folks,
please, be quiet –
I cannot hear the sea.

 

* * *


Old, old
guitar stands heavily
in the corner,
like a child.

 

By Tetiana Dziuba

 

* * *


The day departed with the railroad station’s clamor,
and the shadows became as long as the tracks
which lead into night’s blind alley.
They are crossed by women,
diminished anna kareninas,
who are sheltered from problems
only till dawn.

 

* * *


There will be silence the color of hope,
there will be peace the color of happiness,
and the apple will fall, splitting in two;
its halves will be eaten by happy lovers,
who won’t notice the crying Eve behind the branches
cursing her ancient scurvy.

 

* * *


The salt of time seeps
like sand from an ancient clock,
it burns, aches, irritates
and then dissolves
becoming sea,
in which it’s pleasant to rock
on waves of remembrance.

Unfortunately not for long,
because people are land creatures,
and the sea is of salt.

 

* * *


Princesses always fell for fools,
says folk
wisdom.

 

* * *


I ring the numbers, which
I don’t know by heart, at the time
when nobody picks up the phone.
Only then I can hear the message
I always wanted to hear.

 

Translated by Lovelyn Eyo

 

А зараз – вірші Harinder Cheema в чудовому перекладі Сергія Дзюби українською мовою.

Harinder Cheema

Харіндер Чима (Індія)

Харіндер Чима (Harinder Cheema) – всесвітньо відома багатогранна поетеса та прозаїк. Вона – наразі єдина індіанка, котра отримала Міжнародну почесну премію імені Наджі Наамана за визначну творчу діяльність у 2022 році.

 

Просто йдіть далі

 

Просто йдіть шляхом істини –
ваша старість віддячить вашій молодості;
пильнуйте, щоб ніщо не могло звести вас
на манівці з обраного праведного шляху;
так, варто обирати добро і справедливість,
а не гнів, хоча доводиться від зорі до зорі
важко працювати, – просто йдіть собі далі.

Авжеж, усілякі спокуси щоразу манитимуть,
одноманітність і суєта вам дуже набриднуть,
а деякі «вірні» друзі зрадять та покинуть вас;
однак не втрачайте надії: дехто вам повірить –
заради Бога, адже світ – не без добрих людей;
пам’ятайте, що ви народжені для певної мети,
тому просто не зупиняйтеся і чимчикуйте далі.

Увесь час здаватиметься, що вас не розуміють,
над вами часто сміятимуться та глузуватимуть;
іноді попереду та навкруги все – наче в тумані:
якесь непевне, неоднозначне, аморфне і нечітке;
не бійтеся та не переймайтеся – як Всевишньому
довіритеся, неодмінно розвидниться; матеріалізм
поступиться, коли ви засурмите в духовний ріг, –
просто не озирайтеся, не вагайтеся, прямуйте далі.

У світі – все минуще, тож і ваші біди минатимуть;
не зважайте на розкішніші палаци, дорогі автівки,
адже все це – лише ілюзія, радійте тому, що маєте;
головне, щоб хтось, попри все, йшов поруч із вами,
щоб потім вам було кого оплакувати; беріть приклад
із сонця – поширюйте довкола світло; й сама подорож
стане пунктом призначення, – та живіть вічно, ховаючи
«смерть» під могильним каменем, лиш просто йдіть далі.

І навіть якщо ви необачно вчинили якісь лихі гріхи –
все одно ще є шанси виправити та налагодити життя;
авжеж, ви повинні почати заново, назавжди залишити
диявольський шинок; дорога Людино, ніколи не пізно
відремонтувати душу, яка порвалася; тому, мій друже,
перевірте, чи ввімкнений тепер перемикач вашої совісті,
і, незважаючи на все, просто йдіть далі, вперед, до світла.

Спочатку шлях здасться надто безлюдним і примарним,
іноді ви відчуватимете, що крокуєте зовсім один; власне,
не завжди треба юрмитися в гамірному, суєтному натовпі;
завжди живіть із Богом у серці, пишайтеся Творцем,
і бережіть чисту душу від занадто оманливої пітьми;
й коли в дорозі вас щиросердно вітатимуть янголи, –
тоді ви збагнете, що недаремно рішуче прямували далі.

 

Ганчірник і я

 

Одного разу я усамітнилася вдома та медитувала –
знаєте, як це іноді несподівано трапляється? авжеж,
заплющені очі, освітлене сонячним промінням обличчя…
і відчувала суцільну темряву всередині себе – нічого собі!

Але потім я раптом побачила ганчірника зі смолоскипом –
він зібрав усі мерзенні та недолугі думки з мого розуму
і спокійно поклав їх у мішок – просто на свої плечі, ззаду;
а потім я наразі сильно заплакала й не могла зупинитися:
сльози котилися щоками, відлунюючи в серці, мов кроки.

Тоді він вирушив… прямо до серця, однак я не злякалася, –
мені стало так неймовірно затишно та спокійно, мов у казці!
зібравши увесь мій негатив, він уже хотів чимчикувати далі;
коли я розплющила очі, довкола було чудове, яскраве світло,
а ганчірник приязно посміхнувся мені і, не прощаючись, зник.

Щоразу, коли я медитую, знову бачу турботливого ганчірника,
спокійного та зосередженого, який нечутно ступає поруч, – ніби
звичайний чоловік зі своїм зовні простим і невибагливим мішком,
дивовижний добродій, який очищає мою душу та повертається назад.

 

Папуга в клітці

 

Купила папугу в клітці, щоб випустити на волю:
побачивши птаха за ґратами, у крамниці, я розлютилася, –
схопила ненависну клітку та засунула руку всередину,
аби нарешті визволити бідолашного.

Однак папуга не зрадів, а навпаки страшенно налякався –
зіщулився глибоко всередині клітки й щосили заверещав…
спробувала його лагідно заспокоїти словами, але куди там!
ну, як же так – я намагаюся його звільнити, а він протестує?

І мені, людині, наразі спало на думку,
що залишити вже звичне життя – нелегко:
клітка була в’язницею, проте птах двічі клюнув мою руку,
яка відчинила недолугу клітку…

Душа теж не хоче покидати тіло, якщо у неї є вибір;
але, якщо ви довіряєте руці, яка вас раптом звільняє,
то «смерть» сприйматиметься, як «нове народження»;
ось так – один випадок може зробити з вас мудреця!

Авжеж, душа – це просто «папуга в клітці».

 

З пенджабської мови українською переклав Сергій Дзюба

Схожі матеріали (за тегом)