|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 23:57 | 07.23.2024

«Нова Просвіта» – дієва формація державотворців!

Збудувати нове не на підвалинах старого і мертвого, а на новому фундаменті – широкому та дієздатному з урахуванням найкращих традицій і практик.

Відомий ніжинський підприємець, благодійник і громадський діяч Микола Шкурко розбудовує мережу громадських спілок «Нова Просвіта» і сподівається, що її рупором на Чернігівщині стане наше видання. На відміну від існуючої, так би мовити, старої «Просвіти», мережа «Нової Просвіти» охопить більш широкі маси, зможе бути фінансово самодостатньою та дієвою за рахунок того, що серед її засновників є юридичні особи – від підприємницьких об’єднань до благодійних фондів та релігійних парафій. Одним із завдань громадських просвітянських спілок, окрім просвітництва та національно-патріотичного виховання, є контроль за владою!

 

prosv

Микола Шкурко з примірником рупору спілки «Нової Просвіти»

 

– Миколо Пантелійовичу, окрім того, що Ви займаєтесь бізнесом і є експортером нішевих культур, Вас знають як ідейного поборника, книговидавця та громадського діяча національно-патріотичного руху з 35-річним досвідом. Мені також відомо, що Ви були одним із засновників відродженої «Просвіти» на Чернігівщині. Розкажіть, будь ласка, про це.

– «Просвіта», як відомо, має давні традиції, і в цьому році відзначатиме 155 років з дня заснування. «Просвіті» на Чернігівщині трохи менше – 115 років. Перша фундація була відкрита в Чернігові, ще дві – в Ніжині та Козельці. Щоправда, в Козельці організація проіснувала всього пів року, а от Ніжин, як і Чернігів, має давніші просвітницькі державотворчі традиції. Зазначу, що проіснувало товариство недовго, всього два роки – з 1906 по 1908 рік. А от при Центральній раді, починаючи з 1917 року, просвітянський рух набув широкого поширення. Центральна рада, розуміючи важливість розвитку української культури, поставила за мету просвітительство. Відтак число «Просвіт» по Наддніпрянській Україні за період всього двох років сягнуло 4500.

Цікаво, що у Ніжині «Просвіту» було утворено на базі козацької волості. Ніжинський козацький стан мав власне автономне самоуправління, і четверта школа, яку нещодавно закрили, була козацькою. Відтак уся козацька школа записалась в організацію.

Важливо й те, що соціальною базою «просвіт» було село, а в селах – козацький стан, який тяжів до «Просвіти» та національних традицій. Ці формації були настільки потужними, що їхній досвід почали використовувати більшовики – спочатку вони мали намір зробити «просвіти» радянськими, але потім зідрали цю модель та відкрили мережі «сільбудів».

– А от як було вже перед відновленням Україною незалежності, зокрема в Чернігові?

– У 1989 році «Просвіта» знову постала в Чернігові як товариство української мови. Було це так: наприкінці 1988 року я почав роботу над створенням товариства української мови, а потім з подачі львів’ян до цього слова додали ще й слово «Просвіта», хоча товариство української мови – це далеко не «Просвіта». Спочатку товариство мало певне фінансування, штатні посади, виділені будівлі, але ніхто не ставив за мету повернення майна «Просвіти». Наші урядовці прагнули не відновлення, а продовження традицій на базі радянських утворень – за старими лекалами централізованої моделі, де членами можуть бути тільки фізичні особи. А законодавство про громадські об’єднання передбачає існування двох форм – громадські організації, де є тільки фізичні особи, та громадські спілки, засновниками яких виступають юридичні особи, а членами можуть бути фізичні особи. Ми пішли через громадські спілки.

– Не так давно «Просвіта» на Чернігівщині, членом проводу якої Ви були, мала досить суттєві результати – видавала книги і навіть випускала три власні газети – «Біла хата», «Сіверщина» та «Просвіта». Ці видання зіграли значну роль в українізації регіону, але наразі їх немає, а «Просвіта» існує лише формально.

– Дійсно так! Щодо газет, то була досить непогана передплата по області, були осередки – рухівські та просвітянські, були платні посади, «Просвіті» виділили приміщення, де була розміщена також бібліотека, приходили книжки, допомога з діаспори, було певне централізоване фінансування з Києва. Київ, треба сказати, і зараз фінансується з державного бюджету, але фінансується тільки Павло Мовчан і «Слово Просвіти», а осередки – ні. Тому зараз «Просвіта» на Чернігівщині перебуває в занепаді, осередків немає, і лише в Ніжині до недавнього часу вона існувала як безбалансовий відокремлений підрозділ Всеукраїнської «Просвіти». Однак ми вирішили створити власну спілку, об’єднавши патріотичних юридичних осіб як засновників. Це – релігійні конфесії, громадські організації, об’єднання підприємців, благодійний фонд, козацьке товариство та видавництво історичної літератури – всього вісім організацій. Серед релігійних організацій-засновників є три конфесії – Православної Церкви України, греко-католики та протестанти.

– Чому «Просвіта» нова?

– Видана нами «Біла книга «Просвіти» обґрунтовує на теоретичному рівні новий формат «Просвіти». Так, ми бачимо стару «Просвіту» – громадську організацію, якою керує 83-річний Павло Мовчан. Стара «Просвіта» – це організація, заснована із фізичних осіб. Ми відрізняємось перш за все організаційно-правовою формою. Наша спілка консолідує патріотичні громадські організації, а це дає можливість виживати самостійно в фінансовому плані. Ще один момент – інтеграція до влади. Ми вважаємо, що маємо українську владу, розглядаємо її як державний інститут. Ми не змішуємо владу як інститут і осіб, які є при владі. Ми можемо опонувати керівникам, але ми не формуємо і не критикуємо владу, а співпрацюємо і підтримуємо владу як інститут. Наша головна мета на місцевому рівні – це відкритий доступ громади до комунального майна. От, наприклад, є будинок культури, це майно ніжинської громади, але спробуй туди потрапити громадській організації і провести свій захід! Там панують чиновники від культури, які фактично приватизували все комунальне майно громади. Громадським організаціям доводиться ж реєструватись по квартирах, але це вже – конфлікт інтересів, бо квартира є приватним помешканням, яке є недоторканим. Яким же чином громадськість може здійснювати діяльність у помешканні, що має оцей імунітет? Це – нонсенс! У нашому статуті юридичною адресою ми зазначили будинок культури, хоча адміністрація не погоджується, але це їхні проблеми.

– Коли ми говоримо про негативні моменти влади, то під ними ми розуміємо перш за все корупцію, чи не так?

– Корупція – це одна зі складових, але є ще й узурпація влади з відчуженням громади від майна та від керівних повноважень. Тобто є влада як корпорація, яка пов’язана з поліцією, судами, прокуратурою тощо, а є громада, яка сама по собі. При тому, що саме громада делегувала владі повноваження таємним голосуванням. А що таке таємне голосування? Це – безвідповідальність! От влада говорить, що її обрали, а хто обрав? А неясно, хто.

Наша позиція – це рухатись до влади і розкривати можливості використання громадою інфраструктури та матеріальної бази. Один із головних мотивів «Нової Просвіти» полягає в тому, щоб примусити владу працювати і витрачати гроші на потрібні справи – на національно-патріотичне виховання, відродження храмів, встановлення пам’ятників, проведення культурно-просвітницьких заходів і так далі. Тобто ми маємо робити все для того, щоб чиновникам не вистачало грошей на розкрадання.

Цьогоріч ми, до прикладу, ініціювали відзначення 375-річчя відродження української держави Військо Запорозьке і Ніжинського полку Війська Запорозького. Буде низка заходів, вже готовий проект реконструкції козацького скверу, ми ініціюємо будівництво палацу культури в парку Шевченка, тобто ми кажемо владі: «Виділяйте гроші і витрачайте їх правильно». Бюджет, як відомо, може витрачатись по-різному, ми ж скеровуємо гроші на національні проекти.

– Це Ваші пропозиції, а як до цього поставиться влада?

– Звичайно, що влада не дуже-то й хоче ворушитись, бо зарплата капає і без того, але вони змушені це робити. Так, наприклад, вже є розпорядження міського голови про відзначення річниці Ніжинського полку. Наша спілка стає дієвим механізмом тиску на владу і змушує її більш плідно працювати в гуманітарній сфері. Ми ставимо лише конструктивні завдання.

– Миколо Пантелійовичу, ми говорили про «Нову Просвіту» як альтернативу старій, але ж і починати доведеться по-новому?

– Починати треба, і ми вже це робимо. У тому ж таки Ніжинському районі є 17 громад, серед яких – сотенні містечка: Батурин, Бахмач, Носівка, Борзна – все це козацькі сотні Ніжинського полку. Зараз ми розробляємо план об’їзду всіх цих громад в рамках відзначення річниці створення Ніжинського полку. В планах встановити у кожному сотенному містечку пам’ятні камені та створити осередки «Нової Просвіти». Ми хочемо повернути наш народ до витоків. Люди повинні пишатись власним походженням, знати, що це – козацький край, і той самий камінь з табличкою та козаком на ньому – це ж не якась абстракція, це – уособлення нашої ідентичності. Ось тут вона, держава!

– Бачив Ваш спільний проект з місцевою районною газетою. Як зараз?

– Ми вже виходимо за межі району і прагнемо розбудувати структуру по всій області. У цій почесній справі просвітництва та державотворення сподіваємось на те, що газета «Чернігівщина» стане нашим рупором. «Сіверщина», «Просвіта», «Біла хата» звільнили нішу, а люди ж залишились. Переконаний, що від такої співпраці виграють всі. Крім того, газета – це один із інструментів контролю за владою. З владою треба співпрацювати, бо вона українська. Звичайно, якщо хтось конкретно із чиновників буде красти, то їх треба викривати та бити по руках. Ми хочемо реалізовувати спільні проекти, залучати підприємців до створення просвітянських об’єднань, готові взяти на свій баланс покинуті бібліотеки та клуби, вдихнути в них нове життя і зробити осердям культури на місцях. Це конструктивно і по-державницькому.

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)