Вже другий рік поспіль Україна відзначає головне державне свято – День Незалежності – в умовах великої війни за своє життя і свободу. З початком повномасштабного вторгнення тисячі медиків у лікарнях, госпіталях, бомбосховища борються за найдорожче – життя. Багато з них – молоді люди, які виросли у вільній державі. Їм пощастило народитися і у вільній країні. Вони з першого класу пішли в українську школу, вчили українську історію, на власні очі бачили дві революції, на їхню долю випала війна, яка триває уже восьмий рік. Їх світогляд відрізняється від світогляду їхніх батьків, бабусь і дідусів. Ровесники Незалежності – які вони?

Квітень 2021. Тоді, пригадується, у весняному часі для носівчан співпали дві події, точніше – ювілеї: 50-річчя заводу «Побідит» – філіалу столичного підприємства оборонної промисловості ВО ім. С.П. Корольова, а на травневому порозі – 80-річчя директора-довгостроковика його носівського підрозділу Володимира Григоровича Кубрака.

Ми не вибираємо час, в якому живемо, та ми можемо вибрати, як жити у той час…

Кожен із нас по-різному ставиться до святкування 8 березня. Впевнена, що більшість жінок навіть не замислюється ніколи про те, хто, коли і з якою метою започаткував це свято і яка його суть. Натомість його асоціюють із весною, квітами, гарним весняним настроєм, який жінці хтось має подарувати. Ні квіти, ні чашка кави, ні поцілунок… просто так, таки ж не бувають зайвими.

Притока Десни річка Стрижень, яка, немов природній ніж, крає Чернігів навпіл, була різною у різні періоди.

Своєю могутньою статурою він нагадував Іллю Муромця. Втім, на відміну від давньоруського богатиря, котрий до того, як здійснити славетні подвиги, півжиття пролежав на печі, полковник Шаповалов потрапив на війну ще в юні літа.

Олександр Волощук – без перебільшення видатний мандрівник, який побував у багатьох державах, популяризуючи культуру, історію, літературу та національні традиції України й рідної Чернігівщини. Про свої дивовижні подорожі світом він створив дійсно чудові книжки, кожна з яких викликала значний резонанс.

Не думала й не гадала Людмила Антонівна Корж із Березни, що на 85-му році життя, через 80 з невеликим гаком років, вона знову побачить війну.

Уродженець Полтавщини, старший сержант, командир відділення Руслан Линовицький на позивний «Рижий» до війни був працівником залізничної дороги. Перший свій бойовий досвід отримав ще у 2014-15 роках під час першої хвилі мобілізації, коли брав участь в Антитерористичній операції на Сході України. Потім був невеличкий перерив, але зрештою чоловік знову повернувся до армії і підписав контракт.

Майже місяць село Іванівка на Чернігівщині жило під окупацією російських військ. Вони жили в будинках місцевих, а людей виганяли на вулицю. Змушували їх носити спочатку білі, а потім червоні стрічки. Тим, хто відмовлявся – прикладали автомати до голови та змушували виконувати накази. Людей із села не випускали, мобільні телефони забрали.