|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 5:37 | 06.23.2024

Олександр Хіняєв та Володимир Буняк – назавжди в історії носівської лікарні

Понад 30 років лікар-уролог та УЗД двох вищих категорій, лікар-новатор, лікар від Бога, Заслужений лікар України, великий патріот України з Донбасу Олександр Миколайович Хіняєв якісно обстежував, лікував і оперував хворих, навіть у досить поважному віці. Здоров’я повертав, життя рятував.

З допомогою спонсорів, зокрема генерального директора НВКЦ «Прес», кандидата технічних наук, почесного громадянина Носівки, потужного мецената і благодійника Григорія Мусійовича Волошина придбав багато новітнього медичного обладнання. Також для збору коштів створив громадську організацію «Простата». Був для багатьох жителів Носівщини, і не тільки для них, по суті, сімейним лікарем.

Олександр Хіняєв з кандидатом медичних наук, доцентом кафедри урології НМА, керівником курсів урологів, заслуженим лікарем України, хрещеним батьком периферійної урології з Ніжина Андрієм Івановичем Бойком, який поєднує наукову діяльність з практичною у ДП «Інститут урології України», успішно оперував.

Важкою батьковою дорогою пішов син Микола Олександрович, який закінчив Національний медичний університет ім. О.Богомольця, пройшов інтернатуру у ДП «Інститут урології України» під керівництвом Андрія Бойка, з яким робив складні операції європейського рівня, і працює в КНП «Носівська міська лікарня ім.Ф.Я. Примака», продовжує благородну справу батька – лікувати і повертати здоров’я людям.

grupov

Олександра Хіняєва, Катерина Ландар, Людмила Хіняєва, Олеся Драга і Марія Хіняєва

 

Медиками були і батьки Олександра Хіняєва. Микола Іванович, відомий хірург, мати Олександра Іванівна з понад 50 річним стажем лікаря-гінеколога, які проживали у Макіївці Донецької області (нині окупованій РФ). Дружина Людмила Олександрівна, рентген-лаборант, дочка Марійка, учениця Носівського ліцею. Прекрасна сім’я. Жити б та життю радіти. Аж ні. На 52 році життя 5 січня 2022 року у розквіті професійної майстерності Олександра Хіняєва не стало. Того передріздвяного дня проводив УЗД, обслуговував виклики хворих, разом з сином Миколою Олександровичем робив складну операцію, яка стала останньою.

Велика втрата для лікарні, де він планував відкрити урологічний центр з сучасним медичним обладнанням, де б хворих блискуче оперували, шанс на здоров’я і життя дарували. Не судилося.

xinomdo

Зроблене урологом високого класу Олександром Хіняєвим для повернення багатьом хворим здоров’я, а то й життя, – це головна його заслуга, якій немає ціни. Бо то найдорожче для кожної людини.

Його благородна робота – яскравий приклад служіння медицині, високопрофесійно допомагати людині, яку обсіли недуги. Їх позбавляв Олександр Хіняєв, який постійно навчався на курсах урологів, вдосконалював свої професійні здобутки, аби повертати хворих до сім’ї і до роботи.

– Ще навчаючись у Національному медичному університеті ім. Олександра Богомольця, долучався до батькової професії – уролога. Вихідними разом з ним їздив на термінові виклики хворих. Допомагав робити складні медичні процедури при затримках сечі, ниркових коліках, загострення сечокам’яної хвороби, тощо.

І коли батько вміло вгамовував такі болі, хоч на стіну лізь, у хворих ясніли обличчя, з’являлася надія на те, що вона більше не повернеться. Адже Олександр Миколайович призначав ефективне лікування, або оперативне втручання, де я був асистентом. Значить у хворих, яких допікала тяжка недуга, була перспектива бути здоровими і жити без загрози для їхнього здоров’я.

А ще користуюсь багатою батьковою бібліотекою. У ній – унікальні наукові доробки світил вітчизняної і світової урології. Їхні цінні роботи були великою батьковою підмогою, а тепер моєю – у лікувальній практиці, – зазначив син, лікар-уролог Микола Хіняєв.

 

Його доброта не знала меж

 

Прекрасним лікарем, хірургом-стоматологом, завідувачем стоматологічного відділення, а за тим – консультативно-діагностичної поліклініки, чудовою людиною був Володимир Іванович Буняк. Пригадується, як мені відразу видалив чотири омертвілі зуби. Не відчув і поїхав у відрядження. А ось недавно знайомий побував у столичній приватній стоматклініці. Лікар так вирвав зуба, що й злякався, аби інструментом не зламав щелепу. Ще й осколок залишив. Вдруге довелось приїжджати. Рани довго гоїлись і боліли. Немало заплатив за бездарність і муки.

libuntaonu

Лідія Буняк та її внуки Назар і Дмитро

 

У Володимира Івановича подібного ніколи не траплялось. А був високий професіоналізм, досить кваліфікована робота, доброта і простота, скромність, толерантність, інтелігентність, ерудованість, щира і взаємна любов до людей, які не знали меж.

– Стоматолог-терапевт і стоматолог-хіруг працюють в тісному союзі. Такий був у мене з високофаховим колегою Володимиром Івановичем Буняком. Я застосовую прогресивну методику лікування, аби зберегти зуби. І лише в крайньому випадку направляю хворого до стоматолога-хірурга. Як правило, з боязню до нього йдуть, хвилюються, переживають.

Але таких клієнтів у Володимира Івановича не було. Виходили з його кабінету в доброму настрої. Бо він був лагідний, як жінка. Очі сяяли любов’ю до людини, спокоєм. Він ніколи не підвищував голосу, навіть у таких ситуаціях, коли здавалось не можна було стриматись. Видаляв зуби так майстерно, що пацієнти болю не відчували.

Коли Володимир Іванович був завідувачем стоматвідділення, воно було одним з кращих у лікарні. Він чуйно і з турботою ставився до своїх колег, добивався вирішення лікувальних та побутових проблем, аби стоматологи були всім забезпечені для успішної роботи, створені для їх роботи комфортні умови.

Справу Володимира Івановича на високому професійному рівні продовжує його достойний учень стоматолог-хірург Юрій Руденко, батько якого Анатолій Петрович і брат Олександр працювали зубними техніками. Юрію Анатолійовичу, що дуже важливо в медицині, теж притаманні кращі людські якості, зокрема доброта і простота. А до того головне – якісна робота, у чому пересвідчились хворі і колеги, – говорить стоматолог-терапевт, старійшина стоматології Василь Олександрович Тукач.

– Володимир Іванович, котрий завідував стоматвідділенням Носівської ЦРЛ запросив мене з Куликівської ЦРЛ, де я відпрацьовував за розподілом після закінчення Української медичної стоматологічної академії, а перед цим – Полтавський медичний інститут. Працювати під наставництвом такого досвідченого колеги-професіонала було справжнім задоволенням.

Адже в такому наставнику підкуповували не тільки його надзвичайна професійність, а й неймовірна людяність, вміння об’єднати колектив, і в той же час бачити в кожному зі своїх колег особистість. Завдяки цим якостям поважали і шанували Володимира Івановича пацієнти.

І навіть діти, для яких відвідування стоматолога не віщувало нічого приємного, зовсім не боялися цього лікаря з добрими очима, який так вміло і дохідливо розповідав їм про користь здорових зубів та про те, чому їх необхідно лікувати, а при потребі безболісно видаляти, що він блискуче і миттєво робив, що плакати їм після цього вже не було сенсу, – з теплотою згадує стоматолог-хірург Юрій Руденко.

 

Живуть у пам’яті і серцях

 

Лікарі, середній і молодший медичний персонал вшанували пам’ять двох справжніх лікарів Олександра Миколайовича і Володимира Івановича Буняка. Відбулась церемонія відкриття меморіальних дощок. Пам’яті Володимира Івановича – при вході до консультативно-діагностичної поліклініки. Добре слово про нього мовили генеральний директор КНП «Носівська міська лікарня ім. Ф.Я. Примака» Катерина Ландар, медичний директор Олеся Драга, заступник Носівського міського голови Вікторія Вершняк, дружина Лідія Миколаївна, яка зокрема підкреслила:

– Двері кабінету Володимира Івановича, людини виваженої і розсудливої, завжди були відчинені, він був душею колективу медиків, носівчан і жителів інших населених пунктів. Свого часу грав у футбол і багато зробив для розвитку в Носівці популярного виду спорту. А ще його хобі було полювання.

Меморіальну дошку пам’яті Олександра Хіняєва встановлено при вході у стаціонарне відділення, де він робив точне УЗД і блискучі операції. Катерина Василівна, Олеся Леонідівна, Вікторія Миколаївна, мати Олександра Іванівна і дружина Людмила говорили про те, що усе коротке, але яскраве життя Олександр Миколайович присвятив людям, аби вони були здорові та щасливі. Медицина для нього була головним. Як ніхто обстежував, лікував, оперував, на виклики до хворих виїжджав. У роботі були вихідні і святкові дні.

– Я з Олександром Хіняєвим не один пуд солі з’їв в операційному блоці. Часто ми удвох робили операції, по суті, й були асистентами. Покладалися один на одного, були надійною поміччю. Мені імпонували його надзвичайний професіоналізм, компетентність у багатьох галузях медицини. Його робота була ювелірною, класичною. Операції робив дуже якісно, аби запобігти ускладненням. Саме Олександр Миколайович першим в нашій лікарні запровадив методику, яка виключала післяопераційні тромби, що можуть звести нанівець операції. Виходив з операційної з упевненістю, що все зробив до ладу. А значить післяопераційний період пройде успішно і в короткий термін, що так і було.

А в ординаторській Олександр Хіняєв був душею колективу хірургічного відділення. Цікавим оповідачем, жартівником, щоб розслабитись після операції, яка потребує великого досвіду, уміння і відповідальності. Адже в його і руках хірургів – здоров’я людини, а то й життя. Він робив усе, аби його повернути, а то й життя врятувати, – говорить завідувач хірургічного відділення Олександр Васильович Драга.

bunvido

Славні імена Олександра Миколайовича Хіняєва та Володимира Івановича Буняка золотими літерами вписані в історію Носівської лікарні.

Я, який багато писав у ЗМІ про них, бо вони були того варті, був ініціатором виготовлення меморіальних дощок, як світла пам’ять про двох геніальних лікарів – Олександра Хіняєва та Володимира Буняка. Спонсори їх не оплачували, бо це зробила Носівська міська рада (голова – Володимир Миколайович Ігнатченко).

…Спадають покривала. І постають, як живі два дорогі лікарі – Олександр Хіняєв та Володимир Буняк. Здається, радіють, що їхні колеги продовжують святу місію – лікувати і рятувати хворих.

 

Микола КОХАН, фото Наталії Калюжної

Схожі матеріали (за тегом)