|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 15:26 | 07.16.2024

У пісні, яка вже стала народною, є дійсна авторка

Виконавці, в репертуарі яких є цей музичний твір, вважають, що ця пісня є народною. Однак у неї, як виявилося, є авторка – це 82-річна пенсіонерка з села Солонівка, що на Городнянщині, Олександра Дмитрівна Заяць.

Про це оповістила редакцію бібліотекарка цього села Надія Гречухо.

Приїжджайте, і вона вам сама розповість про те, як і коли створила цю пісню, повідомила бібліотекарка. А то ще може бути запізно, та так ніхто і не дізнається про дійсну авторку.

І ми, не вагаючись, поїхали. Дійсно, у цієї пісні, як і в багатьох інших, є своя історія створення. До того ж, ми не тільки поспілкувалися з авторкою, а й ще записали у її виконанні цей музичний твір. Допомогла виконувати своїй односельчанці цю пісню подруга Моторна Ганна Михайлівна, яка вже давненько переїхала сюди із села Рудівка Прилуцького району.

robs1

В оселі пані Олександри дуже багато всіляких вишивок: рушників, ікон, наволочок… Це все – власні роботи господині.

robs2

А ось як авторка цього твору висловилася, коли дізналася, що її пісню співають деякі виконавці і вона інколи звучить в радіоефірі.

Я дуже рада, що моя пісня лунає. Нехай Господь їм здоров’ячко дає за те, що вони виконують її і що пісня пішла в народ, – сказала Олександра Заяць.

babci23

Ганна Моторна та Олександра Заяць

 

А написала цю пісню авторка за кілька днів до того, як її мати покинула цей земний світ.

Це якось сталось само по собі. Чи то було мені якесь передбачення, чи щось інше, але я відчула, що моя мама почала від мене йти, пригадує Олександра Дмитрівна. Вона ще ходила гуляти до своїх подруг, а я її все чекаю і не можу якось дочекатися… Такого раніше у мене не було. І я тоді зрозуміла якось внутрішньо мене вона покидає... І одного разу, коли мами не було вдома, я запитала в самої себе: «Що мені таке зробити, щоб їй було як присвята?» Мо’ мені якийсь поштовх Бог дав, чи якась ще сила не знаю, але я враз взяла олівець та папір і прилягла на теплу грубу... І мені наче хтось підказував, бо слова самі-собою лилися, і я тільки встигала їх нотувати…

 

Розмову записав Сергій КОРДИК

 

«Розкажи мені, мамо...»

 

Розкажи мені, мамо, роки тяжкі твої

Як одна бідувала в різні роки війни.

Ой, як ти бідувала, рідна мати моя.

Розкажи, бо не знаю я маленька була.

 

Розкажи, як убив ворог батька мого.

Тільки я ще не знала горя, мамо, твого…

Мати плакала тихо, пригортала мене:

«Нещасливе дитинство, моя доню, в тебе.

 

І усе це минулось і змінила війна»...

Тільки стала старенька рідна мати моя.

Та ще стала старенька і така неміцна.

І на скронях у мами поплила сивина.

 

А тепер, моя мамо, стало хороше жить

Тільки в тебе, рідненька, став короткий вже вік.

Якби можна продовжить, я би все віддала

Тільки ти, моя мамо, іще б довше жила.

 

Промайнули вже роки стала матір’ю я.

А як треба, рідненька, скрізь порада твоя.

Як могла б, моя мамо, я тебе б зберегла,

Щоб була хоч спокійна, тиха старість твоя…

 

І ось мами не стало, а життя все іде

Кожен ранок згадаю, моя мамо, тебе.

А як тільки згадаю і сльоза на очах

Я тепер тебе бачу, мамо, тільки у снах.

 

Олександра ЗАЯЦЬ

Схожі матеріали (за тегом)