|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 13:18 | 06.22.2024

Ольга Александрів з однодумцями готують ковбаски Ольга Александрів з однодумцями готують ковбаски

У Варві готують сухі супи і борщі на передову

Супи та борщі, які можна просто покласти у кишеню, а ще вакуумовані сушене м’яско, ковбаски, солоні огірочки та копчені реберця. Усе це варвинські волонтери виготовляють для наших захисників.

Так, Ольга Александрів та Максим Рибальченко, які з першого дня війни почали допомагати як цивільним, так і військовим, наприкінці минулого літа налагодили цілий цех з виробництва сухих сублімованих супів. Страви готують щодня, і протягом півроку вони зробили майже 9 тисяч сухих наборів, а це, на хвилиночку, понад 40 тисяч порцій гарячої страви.

 

З початку повномасштабного вторгнення на Варвинщині, як і в будь-якому іншому куточку Чернігівщини, люди організувалися: хтось взяв до рук зброю, щоб дати відсіч ворогу, хтось тримав тил. Зібралася ціла когорта однодумців, які вирішили допомагати військовим і переселенцям. Серед них і рятувальник Максим Рибальченко та керівниця комерційного відділу одного з місцевих підприємств Ольга Александрів, нині – засновники благодійної організації «Сильні волею».

«Така війна для всіх була шоком, і ми – не виняток. Та вже 25 лютого ми зібралися і вирішили, що не можемо і не маємо права в такий час сидіти просто так і чекати. Ми маємо щось робити, – говорить Ольга Александрів. – І ми почали возити гуманітарну допомогу на Схід, на Харківський напрямок. Допомагали в основному військовим, але і цивільним, як була змога, також привозили допомогу.

У перші дні військовим дуже потрібні були медикаменти, турнікети, взуття, амуніція, одяг. В магазинах важко було це все купити. У мене однокласник у Польщі, і ми постійно звертаємося до нього. Та й загалом, багато знайомих із Польщі допомагали і досі допомагають, коли треба щось придбати: телевізор, коптер, усякі такі речі. Все, що нам вдавалося дістати, ми відвозили нашим хлопцям. Ми з Максимом тоді були учасниками організації «Волонтерський щит», а в серпні створили свою організацію і вирішили займатися супами і бути в цеху».

У серпні 2022 року Максим та Ольга заснували виробництво сублімованих сухих наборів для військових: супи, каші, борщі, ковбаски. Також виготовляють сало копчене, капусту домашню, тушонку. Майже все віддають на нульові позиції: Донеччина, Луганщина, Херсонщина, Харківщина.

 

Поїздки змінили на кухню

 

«Ми їздили на Захід України, там брали гуманітарну допомогу, і коли почали возити звідти сублімати, то вони дуже зайшли нашим військовим. Це ж дуже зручно – готові страви, просто в сушеному вигляді. Менш затратний в приготуванні і займає мало місця. Як от борщ, до прикладу: скільки продуктів треба, щоб його зварити! А так все вміщається в один маленький пакетик, – розповідає Ольга. – І тоді Максим Рибальченко, ну це просто неймовірна людина, запропонував робити нам такі супи. Загалом це була його ідея налагодити процес, як і його рецепти. Максим по життю кухар, чудово готує, ба навіть не готує, а творить.

Ми порахували: щоб поїхати на Захід України, потрібні чималі кошти, дуже дорого по паливу, а скільки ми їх привезти зможемо? Тож вирішили, що набагато вигідніше налагодити своє виробництво у Варві. Так ми зможемо більше хлопців забезпечити гарячою, поживною їжею».

З початком налагодження процесу виготовлення сублімованих наборів, Максим та Оля перестали часто їздити і возити гуманітарну і волонтерську допомогу. Вони сконцентрували всі сили на виготовленні, щоб більше зробити. Тепер же свої супи і борщі передають волонтерами по запиту. Адже за півроку злагодженої і безперервної роботи учасники БО «Сильні волею» виготовили тисячі наборів супів, і про них вже досить добре знають наші військові.

1agotsuxborc

Готовий сухий борщ

 

«Раніше ми їздили дуже часто самі з Максимом. Сьогодні або передаємо через київських, чернігівських, варвинських, пирятинських, прилуцьких волонтерів, або військові приїздять. Нас вже знають військові і самі приходять, якщо бувають у відпустці тут, чи родичі їхні приходять до нас і беруть, – говорить Ольга. – Роботи дуже багато з супами, запити на них є постійно, і тому потрібно робити. Ми, наприклад, робимо цілий тиждень, а нам дзвонять і кажуть: їдемо на передову, дайте, що можете. Ми намагаємося передавати всім, хто до нас звертається. Єдине – дізнаємося, скільки на точці чоловік, і вже розраховуємо кількість супів, щоб їм на два тижні мінімум вистачало один раз на день приготувати гарячу страву. Розрахунок – 0,5 літра на одну особу. Адже зазвичай волонтери їздять раз на два-три тижні. Буває й таке, коли просять, як то кажуть, на пробу один-два пакетики. Якось телефонує мама одного військового і просить для нього пару пакетиків сухого супу на пробу. Я кажу, давайте більше покладемо, а вона каже: ні, мені по одному пакетику всіх видів. А через деякий час вже приїхав до нас сам військовий і каже: така класна штука, дайте нам побільше. Загалом військові до нас частенько приїздять, і це дуже приємно.

supkoza

А ще був випадок, як один військовий з Тернопільщини, який був на лікуванні, передавав своїм побратимам на передову посилку, то попросив у нас сухих супів. Ми йому поштою переслали, і він спробував теж ці супи. Після цього звернулася до нас його дружна, яка працює в тернопільському госпіталі, хотіла замовити сублімати для госпіталю. Щоб у разі довготривалого вимкнення світла вони могли забезпечити військових, які перебувають там на лікуванні. Я дуже хотіла допомогти, але не змогла, бо ми фізично не можемо забезпечити такі об’єми. Бо в нас є поточні запити від військових, і ми не можемо їм відмовити».

 

Допомагають небайдужі

 

Ольга і Максим вдень працюють на основних роботах, а щовечора і кожні вихідні вони з друзями, рідними і іншими волонтерами однодумцями – в цеху.

Роботи в цеху завжди дуже багато, і хоча людей поки вистачає, а приміщення, на жаль, маленьке і багато кого запросити не можуть, та допомозі БО «Сильні волею» завжди раді. Так, частенько до них приїздять студенти.

studfassup

Студенти допомагають фасувати супи

 

«Багато хто допомагає чистити і готувати овочі до подрібнення і сушки. До 30 чоловік зазвичай у нас постійно допомагають. Виходить так, якщо хтось з родини волонтерить, то, як правило, всі рідні також беруть у цьому участь. У мене чоловік допомагає, дитина. У Максима – вся родина: і батьки, і діти, і дружина. Періодично студенти Дігтярівського ліцею допомагають. Приїздять до нас, коли в них практика, школярі 9-11 класу періодично приходять. Також намагаються працівники різних організацій приходити. Багато людей допомагають. Кожен працював із повною віддачею на своєму місці».

 

Рецепти удосконалювали самі

 

За основу взяли рецепти коломийських майстрів з виготовлення сублімованих супів.

«Перед тим, як розпочати роботу з виготовлення супів, дивилися різні рецепти, радилися з коломийськими дівчатами, в яких і брали до цього сухі супи, – говорить Ольга. – Читали різні рекомендації, щоб не витрачати час і ресурси на помилки. Процеси сушіння і різні технологічні моменти вдосконалювали вже в процесі. Всім цим займався Максим, він розробляв рецептуру, щось додавав, щось прибирав».

perezel

Переробка зелені

 

БО «Сильні волею» купили чотири звичайні сушки самостійно, а одну професійну сушку на 30 лотків придбав місцевий підприємець-меценат.

У приміщенні цеху є генератор, на якому в разі вимкнення електроенергії можуть працювати пару сушок, а це не так вже й багато. Тож постійні перебої з електроенергією змусили волонтерів до пошуку нових ідей, аби процес приготування сублімованої їжі не зупинявся ні на мить.

«Десь місяць тому в приміщені поставили дров’яний котел, і тепер можемо сушити на дровах. Хоча по часу довше, ніж в електросушці, але по факту процес не переривається, навіть коли немає світла. Та й загалом можемо більше висушити, навіть коли є світло, бо це додаткове місце, а чим більше висушимо, тим більше зробимо супів, – говорить Ольга. – Також котел не лише сушить овочі, але й подає тепло для приміщень цеху».

 

Простий, але енергозатратний

 

У невеликому цеху на околиці Варви щодня чаклують над сухими супами та борщами для наших захисників. Процес не надто складний, але масштабний, кажуть активісти. Спершу все робили на звичайних тертушках, за допомогою ножів. Поки не придбали професійну шинкувальну машину.

naxryb

Максим Рибальченко

 

«Ми знайшли приміщення на околиці міста, щоб нікому не заважати, і взяли його в оренду. То було повністю нежитлове, захаращене місце. Ми своїми силами і за допомоги небайдужих людей все привели до ладу, зробили ремонт і наразі вже викупили його у власника. Вирішили купити, бо багато часу, коштів і праці вклали в його облаштування. Потім почали готувати. Спершу овочі терли на звичайну терку, руки у всіх були зчесані, – говорить пані Оля. – А зараз ми купили овочерізку, яка за одну годину може натерти 300 кілограмів овочів. Там дуже багато насадок для різних овочів. То це значно полегшило роботу і заощаджує чимало часу».

 

Продуктами допомагають небайдужі

 

Продукти для виготовлення сублімованих супів волонтери БО «Сильні волею» не купують, їх приносять небайдужі люди.

«Спершу ми висушили все, що можна було, зі своїх домашніх запасів, щоб запустити цей процес загалом, – каже Ольга Александрів. – А коли зрозуміли, що все виходить, і потрібні овочі, бо самі не справляємося, то вже написали оголошення про те, що вирішили займатися виготовленням сухих супів для військових і що нам потрібна допомога. Хочу сказати, що відгукнулася вся Варвинщина. Ми заклали овочами три погреби, люди привозили овочі звідусіль. Все це складали в погреби, бо розуміли, що зараз овочі є, а взимку і навесні їх може не бути, а готувати треба буде. І зараз ми досі сушимо те, що нам завезли люди ще минулої осені. Взагалі нічого не купували з овочів».

Є небайдужі, які допомагають і пакетами для фасування, і м’ясом.

«Місцеві підприємці і сільгосппідприємства допомагають постійно вакуумними пакетами, спеціями і забезпечують свининою, – продовжує Ольга. – Іноді м'ясо надають живою вагою, а вже потім наші хлопці самі колють і ми розробляємо тоді».

 

Роблять і тушонку

 

«Ми дивимося по ситуації, скільки м’яса у нас є. Якщо є можливість, то робимо тушонку. Адже на сублімати теж іде м'ясо, і не мало, – розповідає пані Оля. – Спершу ми клали сушене м'ясо в усі супи, але зрозуміли, що йде великий розхід і ми просто не можемо стільки знайти, скільки потрібно класти у ці пакети. Тоді вирішили сушити м'ясо лише у набори на один літр, що йдуть хлопцям на нульових позиціях. А для супів на 3 і 5 літрів просто привозимо хлопцям тушонку, і вони додають її туди. Тож самі робимо тушонку, якщо є каші, то робимо і каші з м’ясом. Також реберця закопчуємо і вакуумуємо, і вони в суп чи борщ класно йдуть. Саму ж тушонку в цеху не робимо. Ми просто розкладаємо все по банках, закатуємо їх і розвозимо людям. Дуже допомагають у цьому люди в селі Гнідинці. Ми їм привозимо баночки, а вони вже в автоклавах готують».

 

Асортимент супів – 1, 3 та 5 літрів

 

«Для супу потрібно висушувати абсолютно всі складові. І спеції в тому числі. – говорить Ольга. – У кожного супу – своя рецептура. Для борщу, наприклад, буряк іде за основу, капуста, цибуля, перець паприка, часник і спеції. Перед тим, як складати пропорції, ми скуштували і визначили, що додати, що прибрати – і так робимо. Робимо супи з макаронами, з рисом, з гречкою. На один літр – гречаний і вермішелевий суп.

Нам якось багато капусти принесли, то Максим розробив рецепт лінивих сублімованих голубців, також робимо польову кашу. Я ще хочу уху на літр, але Максим каже, що це довго і затратно. Хотіли зробити борщ на один літр, але він не запариться, там овочі не доходять, якщо просто залити кип’ятком».

Борщ роблять на 5 літрів лише. Це з розрахунку на 10 порцій, супи роблять на 5 та на 3 літри. І є суп на один літр в асортименті. Це з розрахунку на одну чи двох осіб. Загалом розраховується, що на одну людину порція складає 0,5 літра.

«Суп на один літр треба залити кип’ятком та настояти десь 10 хв. І все, готова страва. Решта ж супів та борщ мають дещо інший рецепт приготування. Там суху суміш потрібно додавати в кип’ячену воду та прокип’ятити хвилин 10. Потім накрити кришкою і настояти також хвилин 10. Тому літрові супи йдуть лише для прикордонників та для хлопців, які стоять на нульових позиціях. Тобто в ті місця, де в них немає зовсім можливості кип’ятити і настоювати. Їм треба швидко запарити і поїсти. Минулого місяця ми практично лише на літр робили. Адже якщо у хлопців нема можливості проварити, то підходить тільки такий. Він хороший, бо можна в термос засипати суміш, залити кип’ятком – і все».

 

Процес виготовлення простий, але затратний

 

Приблизно за час з вересня минулого року до січня цього року волонтери висушили понад 10 тонн різних овочів, з яких виготовили вже 8257 сухих наборів, а це приблизно до 40 тисяч порцій. Процес сушіння в цеху практично безперебійний.

«Ми ввечері закладаємо сушарки і ніч овочі сушаться. Вранці перед роботою заїжджаємо, сушки перевіряємо і знову все закладаємо, – пояснює Ольга. – Загалом кожний овоч по-різному сушиться. Найдовше – буряк, годин 12-14 в середньому. Всі інші продукти десь 8-10 годин сушаться. Коли перебої зі світлом були, то було дуже важко. Особливо з картоплею, бо треба, щоб з неї волога вийшла спершу, а потім сушити. Цибулька довго висихає.

Загалом сушені овочі є постійно. Коли ми бачимо, що щось закінчується, то сушимо саме той продукт, або коли щось залежується, то, щоб не пропало, ми переробляємо. От привезли якось багато капусти – ми розуміємо, що вона може пропасти, то переробляли лише її. Ось, наприклад, зелень у вересні сушили декілька днів. Ми розуміли, що вона в людей на городах є, а взимку доведеться шукати. Тож дали оголошення про збір зелені. І її стільки нам нанесли – просто купу! І ми її всю відразу переробили і висушили. В нас нічого не пропадає, ми все перероблюємо».

1amiaso

Зі всіх процесів переробки продуктів найзатратніше по часу і роботі – м'ясо.

«Найтриваліший процес по м’ясу. Адже спершу потрібно його від жилок відділити, бо сушити треба м’якоть – знежиловане м'ясо без шкірки. Та й тут не все так просто. Спершу м’якоть на фарш перекрутити треба і підсмажити, а потім знову на м’ясорубку і тоді вже в сушку».

Хоча виготовлення супів замає у волонтерів мало не ввесь вільний час, та вони говорять, мовляв, головне – що таким чином вони корисні. Особливо приємно, коли на їхній продукт є схвальні відгуки від тих, для кого вони так стараються.

«Коли військові, котрі вже скуштували, кажуть, що смачно, то це дуже приємно. А коли ще й відео відправлять – ну то взагалі емоції тільки позитивні, – говорить Ольга. – Це дає сили, і ми розуміємо, що робимо все правильно і йдемо в тому напрямку».

 

Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото БО «Сильні волею»

Схожі матеріали (за тегом)