|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 12:48 | 03.29.2024

В об’їзд ворожих блокпостів возив дріжджі для пекарні, що забезпечувала хлібом три громади

Про це мало хто знає, але завдяки безстрашним волонтерам Семенівщина, Корюківка та Холми під час окупаційної блокади були забезпечені головним продуктом – хлібом. По основний і на той час дефіцитний компонент, без якого неможлива така випічка, – дріжджі – Володимир Посохов їздив аж у Кременчук.

В обхід ворожих блокпостів, ризикуючи власним життям, здолавши в обидва боки більше однієї тисячі кілометрів уродженець Залізного Мосту, що на Семенівщині, а нині мешканець Новгорода-Сіверського Володимир Посохов діставав для місцевої пекарні дефіцитні дріжджі. Хліб, який випікали в Семенівській пекарні, потім розвозили по трьох північних громадах, які були фактично заблоковані й відрізані від цивілізації.

1aavolonter

Володимир Посохов за роботою

 

Володимир Посохов є приватним підприємцем. Тривалий час працював техніком на літаках, що обробляли поля аграріям, а віднедавна займається ремонтами на будівництві. Коли в двері його рідного краю постукала війна, Володимир вирішив не відсиджуватись у погребі, а допомагати іншим. Найбільшою проблемою, яка назріла буквально на другий день окупації, був дефіцит хліба. Зерно і навіть борошно в місцевих аграріїв були, а от дріжджі… По них треба було їхати аж на Полтавщину.

«Перший день ми з напарником пробили дорогу – подивились, де хто стоїть і хто як рухається. Важливо було ні на кого не нарватись. А потім вже, пробивши шлях, почали їздити на Ромни через Конотоп, – пригадує волонтер. – Дріжджі ми знайшли аж у Кременчуці, це 470 кілометрів в один бік. Купували їх на продовольчих базах».

За словами Володимира, найважчою була ділянка дороги від Конотопа до Ромнів. Ті 25 кілометрів були найбільш ризикованими, оскільки російські окупанти постійно переганяли тудою техніку й часто обстрілювали цивільний транспорт.

«У нас в районі ми прекрасно знали, де вони стоять і як переміщаються, а ось там треба було бути обережними», – каже чоловік.

Та, дякувати Богу, обійшлося без засідок. Семенівським волонтерам вдалося зробити дві повноцінні ходки і привезти на тимчасово заблоковану територію дві тонни дріжджів. Окрім дріжджів, хлопці їздили закуповувати продукти першої необхідності та допомагали з виїздом сім’ям із дітьми.

«Першою допомогли евакуювати Семенівську футбольну команду. Пробили дорогу, знайшли з ким зв’язуватись для того, щоб корегувати рух, і таким чином виїхали, – говорить Володимир. – Збирались в колони по 10-12 автівок і виїжджали».

Про свої відрядження по дріжджі, продукти й вивіз людей Володимир Посохов розповідає як про буденну річ. Каже, що волонтером себе не вважає.

«Ми просто допомагали людям, – скромно пояснює чоловік і теплим словом згадує місцевого підприємця, аграрія Юрія Сенька. – Юрій Михайлович, попри всі складнощі, заправляв наш транспорт, організував вивезення людей, розвозив по селах громади продукти і молоко з власних ферм».

До речі, привезені волонтерами безцінні дріжджі йшли на семенівську пекарню, а звідти випечений хліб розходився по всій громаді, а ще їхав на Корюківку та Холми. Отже, семенівська пекарня сукупно фактично забезпечувала хлібом три сусідні громади.

Коли Збройні сили України очистили Чернігівщину від азійських орд окупантів, Володимир Посохов повернувся до улюбленої справи. Щоправда, якщо до війни у підприємця все йшло добре – були замовлення, договори, об’єкти, то нині з цим сутужно, адже хто робитиме ремонт на об’єкті, куди в будь-який момент може прилетіти? Втім, такі люди, як Володимир, точно не пропадуть, бо ні в кого нічого не просять, а здобувають все власними мозолями й ініціативою.

Він так і каже: «Проблема наших людей – в головах. Здебільшого страждаємо ми через совок – з одного боку всі їм винні, з іншого боку вони всього бояться. Все в нас вийде, як тільки ми змінимо власну психологію».

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)