На місце події була викликана з Бобровиці оперативна група поліції, у складі якої була й слідча Ніжинського відділу національної поліції. Затриманий за підозрою в таємному викраденні чужого майна зізнався, що крадений раніше врожай соняху зберігається і вдома, де він проживає в селі Кобижча на вулиці Хутірець. Співробітники поліції разом з відомчими охоронцями під час огляду домашнього господарства виявили ще 21 мішок з невичищеними голівками соняшнику і 15 мішків самого насіння. Показав Сергій і саморобний пристрій для вичищення насіння з головок.

За цим фактом правоохоронці порушили кримінальне провадження, запідозрений у крадіжці Сергій Коровай визнає свою вину, дає відповідні пояснення. Вдалося й мені з ним поспілкуватися у нього вдома. Розмова проходила в присутності старости села Дмитра Лесенка.

Загальне враження від цього спілкування: ніби інтерв’ю брав у якогось актора про його ролі в кіно. Помітивши на безіменному пальці правої руки обручку, запитав про нинішній сімейний стан. Чоловік відразу ж крутнув ту обручку і вона виявилася так званою «печаткою». Гордовито пояснив, що тривалий час працював на пекарні в Ніжині, а перед цим кілька років у Києві, мовляв, там переважно жіночі колективи, тож не був обділений жіночою увагою, але офіційно жодною разу не одружувався. Чому не затримався на цих роботах? Не з соромом, а з веселою усмішкою на вустах пояснив, що «залетів» на одній крадіжці нібито з нежилого приміщення, за що «світило» три роки неволі, але суд пожалів, присудив відбування покарання умовно на волі. На такий вирок розраховує й за крадіжку насіння у великих розмірах. Бо для цього чоловіка кримінальні історії – ніби якась гра. «А що, можуть і посадити?» – і при цьому запитанні на обличчі сяяла усмішка.

Староста села розповів, що десь у грудні звернулася в старостинський округ мати Сергія Надія Павлівна Коровай зі скаргою на сина, який повибивав всі шибки у вікнах будинку. Тоді домашнього розбишаку відправили на лікування в один обласний заклад. Нагадав йому про цей випадок (трапилося це, коли чоловік ще не відбув умовного терміну покарання) – і одержав від весельчака щире пояснення. Він десь подорожував, а коли приїхав до матері (Сергій Коровай не має офіційно зареєстрованого місця проживання), то довідався, що його сестра вчиняла тут певні негідні дії. Думав провчити її добрячими стусанами, але обрав інше «покарання» – повибивав вікна у материній хаті.

Родина Короваїв – не корінна в Кобижчі, оселилася тут близько трьох років тому. В паспорті Сергія зазначене місце народження в Перемозі Ніжинського району. «На Великій Дорозі»,–- пожартував про місце свого народження, хоча така назва населеного пункту є на Ніжинщині, де тривалий час жила Надія Коровай з дітьми.

Похизувався чоловік ще однією історією: під час пандемічного карантину співробітниця відділення Приватбанку в Бобровиці намагалася не пропустити його в приміщення без захисної маски. Боротьба з молодою жіночкою закінчилася вибиванням скла в дверях ліктем Сергія. Приїхав наряд поліції, але для дебошира обійшлося платою за розбите скло. І так співпало, що поліцейські з того наряду приїхали й на соняшникове поле, де вже не хуліган, а спокійний, виважений громадян набивав свого «пиріжковоза» мішками з головками соняху. За словами Сергія, вони впізнали його, а він – їх. От тільки тепер уже кримінальному «актору» світить серйозне покарання. Та запідозрений у великій крадіжці чужого майна не горює – видно, йому давно сподобалася гра в безкарного кримінальника, ще й матір виправдовує його «кримінальну акторську гру» непідсудними «захворюваннями голови». З цим поясненням приїздила і в контору товариства «Земля і воля», щоб пожаліли її «непутьового» сина, аби суд не виніс вирок із ув’язненням.

Звісно, кожній матері шкода своєї дитини. Але коли син повибивав вікна у хаті, тоді мати запроторила його у спеціальний заклад, ще й не хотіла забирати його звідти перед початком війни з Росією. Сергій сам про це розповів, і про гостру розмову з матір’ю, після якої вона таки забрала його в Кобижчу. Інакше й досі б там сидів. Але тоді і карного провадження не було б?.. Чи, як гласить народна приказка, що свиня скрізь бруд знайде?.. І ніби так і треба?..

У Кобижчі Сергій Коровай не помічений у компаніях наркоманів і любителів випити. Сам дякує за це… інтернету. Працювати не хоче, зате душу відводить у мережі. Там відшукав і ціну на соняшникове насіння – 13 гривень за кілограм. Прикинув, що дешево, вигідніше передавити його на олію, – в школі улюбленим предметом була математика. Охоронцям і поліції зізнався, що збирався везти насіння на олійницю в Лосинівку. Це логічне пояснення повторив і в «інтерв’ю». Та й інші його дії з крадіжки соняху на полі чітко сплановані й продумані. Він ріс у родині шкільного вчителя фізкультури, з дитинства любив кататися на велосипеді. Тож і на «заготівлю» головок соняху їздив на двоколісному транспорті. Вважав, що незначний слід шин не помітять охоронці. А ті помітили, й грамотно засідку влаштували, «на гарячому» впіймали, поліцію викликали. Тут, мабуть, був чи не найбільший прорахунок запідозреного в крадіжці: і в безкарності буває кінець із суворим вироком.

«Актор» з «непідсудною хворобою» не врахував ряд інших обставин не на його користь. Скажімо, медична комісія дозволила йому керувати автотранспортом, без ніяких обмежень бути дієздатним у всіх громадянських правах тощо. Тобто, виходить, він сам собі «виписав» право непідсудного, навіть після того, як відбув умовний строк покарання. «Печатку» ж на «виписаній» самому собі довідці «поставила» рідна мати, вина якої очевидна в тому, якого сина виростила, для якого участь в криміналі – як гра в любительське кіно. А гроші на проживання можна й крадіжками заробляти. Видно, перевтомився в пекарнях серед жінок. Сам розповів, як заїхав був у Савинці, що неподалік Козельця, на свиноферму, але й місяця не попрацював – смердить і платять малувато. У Васильків кинувся – а там на виробництві дисципліна… Літав-літав і приземлився на соняшниковому полі, але невдало, в осудну калюжу гепнувся. Буде наука й для інших, хто наважиться красти на полях і в господарстві «Земля і воля».

Остання інформація від соняшникового «олійника»: вже не грає в неосудного актора, а гадає, на скільки років можуть «причинити» – на чотири чи на шість? Охоронці помітили зрізані головки й на іншому полі, тому знову завітали з поліцією до Сергія. І він зізнався, що то його робота, привів стражів порядку на місце схованки краденого, де й охоронці сиділи в засідці. Чому при затриманні не сказав про ще один «скарб» із 35-ма повними мішками? Відповідь була коротка: «Забув».

Цікаво, скільки таких «акторів»-трутнів суспільства гуляє на волі? Їм, як то кажуть», «по барабану», що зараз країна втягнута у криваву, смертельну війну, коли багато чоловіків гинуть на фронті, ще більше їх трудиться на вітчизняну економіку, на зміцнення обороноздатності країни, а ось такі короваї з хіхіканням сприймають навіть кримінальне право. Явну крадіжку чужого майна, створеного великим трудовим колективом, жартівливими репліками «вкривають» – мовляв, допомагав збирати врожай. Щоб виростити той врожай – клепок у голові не вистачає й рученьки в нього болять. Про це навіть матір не соромиться казати. А стільки готового з поля потягнути (до півтори тисячі головок нарізав, центнери насіння налущив), видно, все в чоловіка на місці: і розум, і руки справні й невтомні. Бо, здається, й сама українська Феміда «стимулює» таких громадян надією на уникнення суворої відповідальності за вчинений злочин. Чи стане цей випадок повчальним для інших крадіїв чужого? Напишу після вироку суду, якщо такий буде.

Спілкувався з «актором» Григорій ВОЙТОК