Зустрівся з народним обранцем без попередньої домовленості в Бобровицькій районній лікарні, куди він приїхав цікавитися проблемами. На моє здивування, Борис Вікторович охоче погодився поспілкуватися з питань виконання ним передвиборчих обіцянок. Попросив депутата прокоментувати наступне: «Розроблю законодавчу ініціативу щодо справедливого розподілення земельних паїв, чесних та прозорих виплат за їх оренду».

Народний обранець почав своє пояснення здалеку. Нагадав, що парламент прийняв закон щодо ринку землі, і тепер власники земельних паїв одержали право продавати чи здавати в оренду свою землю, а за яку оплату – самі між собою домовляться. А щоб мені, журналісту, було більш дохідливо, законодавець навів приклад з життя. Мовляв, у чоловіка є бензопила, до нього приходить сусід і просить дати її в оренду на годину-другу і пропонує оплату 30 гривень. Тут з’являється другий сусід і пропонує за користування пилкою 50 гривень. «Хазяїн бензопили кому віддасть перевагу?» – поставив парламентарій мені, як школяру, арифметично-логічне запитання.

Задачу від нардепа сприйняв тактовно, але неспроста задумався над інтелектуальним рівнем вченого чоловіка, який для доведення істини наводить недолугий порівняльний приклад – про оренду бензопили. Зазвичай господар не віддає її в чужі руки навіть сусіду, а сам надає послуги за безподаткову оплату, буває, й за могорич. Отут би нардепу згадати шкільну арифметику і прикинути, скільки втрачає державна скарбниця від неоподаткованих заробітків у сфері послуг, тіньовому виробництві і на… виборах! Він же, навпаки, по суті, «легалізує» такі заробітки.

Особливо боляче стало за державу від депутатського ототожнення оренди бензопили з орендою земельного паю. І стосовно продажу землі – таке ж пояснення. Почув це від захисника інтересів держави й народу, одного з лідерів команди, яка іменує себе командою «сильних професіоналів»! Невже Борису Вікторовичу не відомо, що в Конституції України записано: «Земля, її надра, атмосферне повітря, вода та інші природні ресурси… Є об’єктами права власності Українського народу». Виробленого товару немає в цьому переліку, проте й він повинен купуватися, продатися, здаватися в оренду теж згідно з існуючими законами й прозорими правилами, а не лише за особистими домовленостями сусідів.

Депутат формально має рацію стосовно землі: власник земельного паю повинен мати право його продати чи здати в оренду. Але існує суттєве цивілізоване уточнення: повинен мати таке право, але аж ніяк не на таких умовах, як продати чи здати в оренду бензопилу, автомобіль, квартиру!.. Такої зрівняльної ідіотії, такого ставлення до головної годувальниці людства ніде в світі не знайдете! У Європі, США, Канаді, Австралії землю скуповує передусім держава і передає її в оренду тільки фаховим і ефективним сільгоспвиробникам. Навіть на успадкованій землі не дозолять працювати спадкоємцю, якщо він не має відповідної фахової підготовки і досвіду землероба. Держава викуповує у такого спадкоємця землю і віддає її в оренду тим, хто вміє на ній працювати. Ну не дурніші ж за Бориса Приходька державники Ізраїлю, Великобританії, Німеччини, Франції, США, які забезпечили своїм країнам 97-70 відсотків землі державної власності? Вони розумно виправляють давні помилки, коли землю роздавали і продавали направо й наліво, втрачаючи величезні поповнення бюджету земельною рентою та державний контроль за ефективним і бережливим використанням землі.

Цим поясненням не відкриваю другу Америку ні читачам, ні «сильному фахівцю» Борису Приходьку. Одначе вище я навів підстави, чому треба нагадувати, є й інші причини. Скажімо, депутат так і не пояснив, які законодавчі ініціативи розробив «щодо справедливого розподілення земельних паїв, чесних та прозорих виплат за їх оренду». Лише кілька разів наголосив, що то справа орендодавця й орендаря, також прочитав мені лекцію, як повинно б бути задля кращої оплати за оренду земельних паїв. Довелося нагадати депутату, що в тих взаємовідносинах присутній і великий державно-суспільний інтерес: від «прозорих і чесних виплат» за оренду землі підвищується добробут орендодавців і збільшуються відрахування до бюджету. Навів приклади великої строкатості офіційної оплати за оренду землі, тіньових доплат поза угодами на оренду, зазначив, що в товаристві «Земля і воля» найбільша оплата – 18 відсотків.

На це депутат відреагував черговою «державницькою» думкою, мовляв, про 18 відсотків орендної плати він почув щойно від мене, як і приклади строкатості оплати, і продемонстрував деякі знання цивільного права. Натомість не відповів мені і самому собі на головне запитання: як він збирався розробити законодавчі ініціативи щодо «чесних та прозорих виплат за оренду земельних паїв», якщо не обізнаний із ситуацією на місцях щодо виплат і штучної їх мінімізації? Не володіє ситуацією, від якої залежить наповнення бюджету, член Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку!?

Правда, почув від випускника фінансово-економічного факультету нову обіцянку: добиватиметься інвентаризації земель у Бобровицькій громаді. Виходить, що підняти бюджетні поповнення, що лежать під ногами, не вистачає чи то розуму, чи й бажання, а покопирсатися в оформленні певних земельних ділянок – кинеться негайно, як тільки вибори виграє його партія? Дивитись, якусь ділянку собі можна «відбатувати»? Таких прикладів уже багато. Хоча, очевидно, й інвентаризацію треба проводити. От тільки – як і з якою метою?

Благодійність за рахунок іншого благодійника

Нагадав депутату й іншу його передвиборчу обіцянку: «Обіцяю виправляти становище з поганою медициною (дорогі платні послуги, нестача кваліфікованого персоналу, погана оперативна допомога)». Інформувати про виконання цієї обіцянки почала помічниця нардепа, кандидат у мери Бобровиці Тетяна Олешко, написавши у ЗМІ: «Реанімаційне відділення Бобровицької районної лікарні за сприяння народного депутата України Бориса Приходька отримало гуманітарну допомогу від Чернігівської християнської місії «Милосердя та духовне відродження…». Це багатофункціональні ліжка з тумбами. Сьогодні радо передали меблі колективу. Допомога медичній сфері – пріоритет у депутатській роботі Бориса Приходька». Цікаво, а законотворчі й контролюючі обов’язки, робота в Комітеті з питань розвитку економіки – це щось другорядне? Головне – благодійність?

У кабінеті генерального директора Бобровицької районної лікарні Костянтина П’ятковського добряче потьмянів і цей пріоритет. Виявилося, що Костянтин Олександрович давно домовився з керівником Християнської місії Петром Бевзом про надання Бобровицькій лікарні благодійної допомоги – двадцяти ліжок з тумбами. Уже підготували транспорт для перевезення. Аж раптом у лікарню, в супроводі Тетяни Олешко, привезли аж… два ліжка від цієї благодійної місії, але вже за сприяння депутата Приходька. Така собі благодійність за рахунок іншого благодійника. Депутат пояснив, що у християнської місії немає транспорту для розвезення благодійної допомоги, тож він з власної кишені заплатив за автомашини, на які завантажили 35 ліжок для лікарень області, розвезли цю гуманітарку, і відразу ж написали «за сприяння народного депутата Бориса Приходька». Ще і який момент вибрали – коли Борис Приходько на плакатах, шпальтах газет, в інших ЗМІ особисто агітує за свою команду партії «Наш край». А в Бобровиці на агітаційних наметах його портрет у вишиванці поруч з яскравим портретом Тетяни Олешко – кандидата на посаду голови Бобровицької громади. А як благодійно-благодійна допомога обернеться для Бобровицької лікарні? Часом не ті ліжка, які християнська місія обіцяла новому керівнику райлікарні Костянтину П’ятковському, розвезли по області «за сприяння Бориса Приходька»?

Але ж, обираючись депутатом, він обіцяв інше. Та замість державницького, законотворчого пріоритету – ліжка за чужі кошти? І ознайомлення з проблемами лікарні теж незадовго до дня голосування. Розповідають, що декому й благодійну допомогу надав на лікування. А коли буде виправлене становище на державному рівні з дорогими платними медичними послугами і що депутат для цього робить – не каже.

Народний обранець пообіцяв направити депутатське звернення у відповідні інстанції, щоб розібралися із штучним затягуванням проведення тендеру на будівництво відділення в районній лірні за президентською програмою «Велике будівництво». Більше чотирьох місяців воловодять з тендером. Як вписується долання цієї бюрократії в пріоритет «спілкування депутата з лікарями, вивчення їхніх проблем, пошуки можливостей допомогти». Якби не вибори – чи завітав би в лікарню? Адже й досі не взявся за виконання обіцяного півтора роки тому перед парламентськими виборами.

Невже, й після «доленосних» місцевих виборів гіркою правдою вдарять по наших серцях слова справжньої дочки України Ліни Костенко:

Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали.

Тепер вони: то «за», то «проти», то шахраї, то патріоти?

Григорій ВОЙТОК