Адже наразі багатьом навчаль­ним закладам середньої ланки бракує матеріалів, обладнання, лаборато­рій. Особливо сільським. Для цього МРЦ створюва­тиме стаціонарні або пе­ресувні лабораторії, в яких буде весь необхідний мате­ріал і обладнання. Там змо­жуть проводити практичні заняття з біології, фізики, хімії, природничих наук, ін­форматики та ін. Ба більше – в ресурсних центрах пла­нують облаштовувати учнів­ські теплиці, зимові сади та виробничі майстерні. Чи готові до цього наші між­шкільні комбінати і як до такого нововведення став­ляться самі освітяни й учні, дізнавалася кореспондент «Чернігівщини».

 Новобиківський міжшкільний навчально-виробничий комбі­нат - єдиний на Бобровиччині. За час свого існування дав основи професій не одній тисячі учнів. Нині ситуація в комбінаті не най­краща. Щороку кількість бажаю­чих здобувати робітничі професії зменшується. Якщо і йдуть, то на операторів комп’ютерного набору або на автосправу. До речі, тут досить непоганий автопарк, паса­жирський транспорт якого весь навчальний рік підвозить дітей до опорних шкіл у районі.

Більшу половину свого життя присвятив цьому закладу незмін­ний керівник Олександр Кудлай, який намагається утриматися на плаву всіма можливими спосо­бами. Про таких, як він, кажуть - патріот своєї справи. Більше того, Олександр Хомич ще й неабиякий патріот села. Ледь не кожне де­ревце у сквері, біля клубу, на площі - його рук справа. Разом з коле- гами-ентузіастами вирощують са­джанці, озеленюють село і навіть продають маленькі деревця. За отримані кошти постелили асфальт і благоустроїли територію.

Державі потрібні трактористи, а не банкіри

Нині пан директор неабияк пе­реймається тим, що учні «заци­клені» на ЗНО і не думають про робітничі професії, які нині дуже затребувані. Стереотип, що успіху неможливо досягти без вищої освіти, в нашому суспільстві спра­цьовує й досі. Натомість, згідно з даними Державної служби статис­тики, особливий попит на україн­ському ринку праці наразі мають саме робітничі професії.

«Це гарантія працевлаштування. Та й заробітна плата куди вища, ніж отримують ті самі юристи, еконо­місти, яких вже «наплодили» на двадцять років вперед. Багато хто з них торгує на базарі, хтось влашту­вався охоронцем на автостоянку, а інші в Польщі суницю збирають.., – обурюється Олександр Хомич. – Нині катастрофічно не вистачає слюсарів, електромонтерів, звар­ників, токарів, верстатників. Я не можу дивитися, як хлопці в школах під час трудового на­вчання беруть до рук голку й вишивають... А так воно і е. Навіть у нашому селі. Бо майстерні шкільні позакри­вали, навіть спеціаліста, який би працював з дітьми, нема. Тож хлопці й дівчата разом вишивають, випіка­ють тістечка... Воно-то наче й нічого поганого. Але чо­ловік має лишатися чоло­віком. Вправно орудувати молотком, викруткою, пил­ками... Вивчати слюсарну справу, деревообробку... Я дуже сподіваюся на те, що з появою міжресурсних на­вчальних центрів до нас повернуться учні. Ми разом від­новимо ті професії, які нині на вагу золота. Треба правильно доносити старшокласникам, які нині потреби ринку праці, а не замилювати очі, як престижно вчитися в тому чи ін­шому виші. А далі що?.. Я не проти інститутів і університетів, але, крім банкірів, державі потрібні будівель­ники, механіки і трактористи».

Міністерство освіти і науки за­твердило Положення «Про між­шкільний ресурсний центр» (МРЦ), що набуло чинності 13 лютого 2019 року.

Планується, що співпраця між МРЦ та школами відбуватиметься шляхом укладення двосторонніх цивільно-правових угод. Школа зможе передавати центру педа­гогічне навантаження з певних предметів, а він забезпечуватиме відповідний обсяг оволодіння матеріалом.

Олександр Хомич сподівається, що місцева влада не проігнорує такі важливі, на його думку, можли­вості на шляху до розбудови сучас­ної освіти. І на базі Новобиківського міжшкільного навчально-виробни­чого комбінату функціонуватиме ресурсний центр, який допо­може поглиблено вивчати потрібні дисципліни.

Головне, щоб діти були

Новобиківський ЗЗСО нара­ховує 186 учнів. Ошатна будівля здатна прийняти більше. Тому цей заклад - головний претендент на опорну школу. Про міжшкільні ре­сурсні центри тут чули, але до­стеменно не знають, на які зміни чекати.

«Шість годин на тиждень наші старшокласники навчаються у ком­бінаті. Вони із задоволенням туди йдуть. Але, на жаль, щороку все більше дітей поринають у само­стійне життя після дев’ятого класу, бо бояться ЗНО, - по­яснює директор Тетяна Ша­каліда. - У 11-му класі у нас одинадцять учнів, а в 10-му - дванадцять. Якщо ресурсні центри працюватимуть з дев’ятикласниками - це, на мою думку, дасть кращий результат. Для будь-якої ре­форми в освіті головне, щоб були діти...».

Тетяна Валентинівна не приховує, що під час трудо­вого навчання хлопці в їхній школі шиють, вишивають. Але великої проблеми у цьому не вбачає. Бо дітей у старших класах дуже мало і ділити їх на дві групи нема потреби, вважає пані директор.

«У нас дійсно дві майстерні пустують: столярна і по металу. Обладнання є, а от матеріалів і спе­ціаліста, який би займався з хлоп­цями, нема, - говорить освітянка. - Багато що залежить від фінансу­вання. Якщо міжшкільні ресурсні центри будуть справно фінансува­тися, то позитив у цьому напрямку я вбачаю, а якщо це тільки на па­пері, то нехай краще історію, мову вчать, бо попереду незалежне оці­ нювання. І його результати - це перепустка у майбутнє для наших школярів».

Старшокласники Пісківського ЗЗСО про ресурсні центри ще не знають, але одразу асоціюють їх зі звичними комбінатами. Хлопці прийшли до єдиної думки, що по­зашкільне навчання має бути. Це, мовляв, всебічний розвиток. Адже у кожної людини - своє особливе призначення. Дівчата зізнаються, що їм не вистачає вибору профе­сій, які б вони могли опанувати. Хтось із них хотів би гарно шити, а комусь цікава дизайнерська справа. Парадокс, але ці напрямки закрили через небажання школярів опановувати згадані професії. Так запевнили в комбінаті.

Директор Пісківського ЗЗСО Валентина Хоменко переконана, що головна проблема - в поганій інформованості школярів.

«Треба більше рекламувати, писати про ці міжшкільні ресурсні центри, бо обізнаності, поінфор­мованості нема. Я переконана, що лише одиниці про нього чули. На­вчання у міжшкільному комбінаті - це те, до чого ми звикли, але з ро­ками кількість професій, які можна обрати, все менше. От якби були якісь захоплюючі лабораторії, су­часні майстерні й класи, можливо б тоді діти були більш зацікавлені. До всього має бути продуманий до дрібниць підхід», - наголосила Ва­лентина Миколаївна.

... Хтось покликаний бути ви­датним лікарем і рятувати життя, комусь до снаги працювати вчите­лем, а є ті, чия місія - створювати машини й зводити будинки. Пе­реконана, що набагато почесніше стати першокласним зварником чи верстатником, аніж поганим ліка­рем. Отож, вибір завжди за вами...

Сніжана БОЖОК, фото автора